Апофеозом жлобізму у вшануванні пам’яті Шевченка на Першому став, як і очікувалося, так званий Шевченківський вечір 10 березня…
Зауважу, що це єдиний канал, який анонсував трансляцію урочистостей до Дня народження Кобзаря і в міру власних сил зобов'язання свої виконав. У міру сил, бо, скажімо, та ж таки трансляція «урочистостей», яка, до речі, звелася до 15-хвилинного відеосюжету з Національного музею-заповідника Тараса Шевченка в Каневі, залежала, як завжди, не так від бажання і технічних засобів телевізійників, як від того, коли ті самі урочистості розпочнуться. А позаяк захід планувався «під президента», то, звісно, довелося чекати, коли на Чернечу гору прибуде сумнозвісний кортеж.
Тож об 11.00, час, заявлений у телепрограмі, на екрані не було ні могили Шевченка, ні Віктора Януковича на її тлі. Натомість Перший показав документальну стрічку «Леся Українка. Місія», створену студією документальних фільмів НТКУ до... 140-річчя поетеси…
За 35 хвилин, які тривав показ документалки про Лесю, в Каневі нарешті дочекалися президента, і нам показали процедуру нагородження цьогорічних лауреатів Шевченківської премії. Візуально вона виглядала дуже скромно.
Втім, якщо врахувати витрати на дорогу лауреатів, служби протоколу, охорони, а також інших представників досить масивного київського десанту на Черкащину, то церемонія нагородження в Музеї Шевченка на Чернечій горі сприймається як чергова показуха. Адже, якщо бензин, квіти й тому подібні атрибути вшанування пам'яті про національного генія оплачує ДУСя, скромність чиновників просто вражає.
Та менше з тим. Бо ж глядачеві передусім було цікаво, що цього разу скаже президент і яких ляпів утне. Ті, хто за звичкою ловив кожне слово гаранта, не розчарувалися. По-перше, вони дізналися, що, за версією Віктора Федоровича, творчість Шевченка глибоко «вИкорінена у власну землю» (все виділено автором. - Авт.). Ну, не даються нашому керманичеві збіги приголосних! «Викорінена» замість «вкорінена» - це з тієї ж серії, що й «уМИкнути Україну». По-друге, всіх дуже розчулив пасаж про те, що 200-річний ювілей Тараса Шевченка країна святкуватиме не день, не два, не тиждень, а цілий рік. І не сама, а в колі дружніх і не надто держав. А для цього, підкреслив, суворо насупивши брови, президент, потрібна соціальна відповідальність бізнесу перед культурою. І далі, грізно обвівши зал поглядом, Віктор Янукович додав: «Я сподіваюсь, вони мене відчують!» Саме так, не ПОчують, а ВІДчують. Обмовка, як часто-густо трапляється з Віктором Федоровичем, чисто за Фрейдом: відчують, і ще й як! Он Юрій Іванющенко так відчув ще навіть не озвучені погрози, що бігом картину Рєпіна «Прометей» Музею Шевченка подарував, а Рінат Ахметов 10 мільйонів гривень пожертвував на «ремонт храму», чи то пак музею. Отож, за долю прийдешнього грандіозного ювілею Поета можна не переживати. У нас усе вийде…
Тішить, утім, одне: у прізвищах і наголосах цьогорічних лауреатів пан президент не припустився жодної помилки, навіть у такому складному, як Кара-Васильєва (автор книжки про українську вишивку).
Після трансляції куцих «урочистостей» Перший показав 5-хвилинку з циклу «Обличчя української історії», присвячену Тарасові Шевченку. Давній ролик не викликав би жодних нарікань, якби голос за кадром не назвав місце заслання Шевченка «МангишПаком» замість усталеного в географічній традиції «МангишЛаку».
Проте апофеозом, вибачте, не можу дібрати іншого, більш толерантного слова, жлобізму у вшануванні пам'яті Шевченка на Першому став, як і очікувалося, так званий Шевченківський вечір 10 березня.
Більшої профанації пам'яті національного генія важко уявити. Про Шевченка в програмі концерту нагадували хіба що віршовані цитати з його творів між номерами та зо три-чотири музичні композиції на вірші поета.
…Сам порядок, точніше, безлад у демонстрації заходів, присвячених пам'яті чи не найдорожчої для українця постаті підтвердив: ми безнадійно загрузли в конформізмі, ба навіть у банальному невігластві. Бо ж святкуємо День народження Поета на його могилі, а в поминальний день віддаємо ефір під якусь язичницьку вакханалію.
Інна Долженкова, журналіст, Київ
(уривки з матеріалу на сайті «Телекритика»)
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису