Звичайний вечір робочого дня. Разом з дружиною сідаємо в дизель Черкаси - Шевченко. Опиняємося у натовпі доволі заклопотаних і пригнічених людей: пенсіонери, студенти і ті, хто працює у місті. Сидячі місця вмить займаються більш проворними. А ми знаходимо куточок в тамбурі( їхати всього 26 хвилин ).
Любимо дорогу – є час поговорити і обмінятися денними враженнями. А ще, нам до вподоби спостерігати за людьми і їх поведінкою. Навіщо? Щоб краще розуміти себе і тих, хто нас оточує, глибше усвідомлювати причини і наслідки реалій життя та його, можливо, невтішні, або райдужні перспективи.
Їдемо. Аж ось на першій зупинці «Буддеталі» в потяг ввалюється хамувата компанія середньо статистичних чоловіків 30 – 45 років у кількості 5 добре «ароматизованих» осіб. За 2 – 3 хвилини тамбур вщент наповнюється смородом від бурячихи і гучною брутальною лайкою. Нам здалося, що в їх реальність ми ніяк не вписувалися, тому наша присутність залишилася абсолютно не поміченою. Зовсім скоро зрозуміли, що стан і формат спілкування компанії не є винятком, а навпаки - це «нормальна» поведінка чоловіків, які повертаються «з тяжкої рабської праці» додому . Наголошую, що на перший погляд вони не є гіркими п’яницями, або людьми, позбавленими інтелекту та родинного гнізда. І, я б зазвичай ( якби крім нас із дружиною були у тамбурі люди)зробив зауваження потенційним порушникам громадського спокою. Але, моя половинка своєчасно смикнула за рукав - не спіши. І ми продовжили спостереженняза Людиною Розумною у колі її одноплемінників.)))
Вже через 5 хвилин перед чоловікамипостало руба складне питання: пити чи не пити. Дуже хочеться, але лячно ( кондуктори і міліція). 2 – 3 хвилини активного обговорювання закінчилися короткою промовою неформального «лідера»: « Пішли вони всі на х……». І тут, неначе по команді, з’явилася не аби - яка групова динаміка ))) – учасники процесу мерщій повитягували із своїх валізок нехитру домашню закуску. Десь взявся гранчак і пляшка самогону. Під бурчання «треба наступного разу захопити розкладні стільці», чоловіки присіли і розпочали дорожню трапезу. Після того, як перша чарка швидко обійшла невеличке живе коло, розпочалася коротка розмова про« баб», які обов’язковонаділялися статусом стерв і повій. Друга порція оковитої надихнула на критику «предурошного»і «бездарного»керівництва на роботі. А третю ( традиційну « за любов ») присвятили «б……кій»і «клятій»владі ( приділили «особливу» увагу): дісталося по повній на горіхи і губернатору і Гаранту. «Страшний суд» народних мас лише наближався до свого апогею, але,нажаль, або на щастя, настав час нашої зупинки. Можливі варіанти розгортання подій ми з дружиною домальовували вже по дорозі.
Типова ситуація із звичайного сьогодення. Буцімто ніякого криміналу. Але питання про те, чи мають представники цієї компанії власну гідність ( або уяву про неї) і повагу до оточуючих ( або уяву про те, якою вона має бути) - так і залишилось для нас відкритим, а пошуки важливої відповіді навіяли на роздуми, які взяв за основу для написання цієї статті.
«Не гірше, не краще – як є. Поки не побачимо значно Більшого.» - це гасло допомагає мені бути максимально безоціночним і сприймати будь-яких людей такими, як вони є, а їх ситуаційну поведінку, як невеличкий фрагмент, який не гарантує повноцінного ( всебічного) прояву справжньої людської суті.
На думку прийшла теорія «Золотого мільярда». Філософія якої ґрунтується на тому, що хтось буцімто запланував масово знищити людей. Кінцевий результат – залишити на планеті Земля населення, практично зомбованих рабів, у кількості одного мільярда осіб. Є версії, що керівники цього мега«проекту» активно і успішно рухаються в обраному напрямку і вже мають вражаючі результати. Варто лише звернути увагу на те, як швидко вимирає населення України, а щодо народжування дітей, то в силу тих, чи інших причин, молодь не поспішає, до того ж значна кількість жінок і чоловіків репродуктивного віку активно продовжує від’їжджати на ПМЖ в інші країнисвіту.
Глибоке дослідження цієї теорії наштовхує напевні і невтішні висновки: сірим кардиналамта прихильникам «Золотого мільярду» важливо різними шляхами інфікувати людину байдужістю щодо власної долі і долі дітей. Чому? Тому, що таку істоту з часом перестає цікавити взагалі, або в повній мірі своє майбутнє. Тобто, людина втрачає важливі життєві орієнтири і на підсвідомому рівні ( автоматично ) підкоряється тим, хто їх має.
Причина байдужості, як повної паралізації свідомості, - це 100 % нездатність мислити, приймати ефективні рішення і відповідати за власні вчинки.Основне зайняття і головна життєва мета цієї істоти - задоволення інстинктивних нагальних потреб.Поступовообраний нею спосіб життя пригнічуєзалишки волі,роблячи повністю залежною від тієї зброї для добровільного самознищення, яку обрала сама ( наркотики, алкоголь, азартна гра, шоу на любий смак, та багато іншого).Людина спочатку вмирає психологічно ( відсутня мотивація жити) і незабаром фізично ( внаслідок, як правило, психо – соматичних захворювань - їх аж 98% від офіційно визнаних хвороб) онко, інсульти, інфаркти, цукровий діабет, психічні розлади та інші.
Слід зауважити, що левова частина інтернет видань, газет, радіо і теле передач на різноманітний лад систематично культивує підміну значень істинних понять на хибні: цінність і ціна, щастя і гроші, любов і секс та інше (вам не складно буде продовжити цей сумний перелік).
«Тиха вода камінь точить» - говорить народне прислів’я. Так, всяка реформа ( в нашому випадку проект «Золотого мільярда»)реалізується поступово і розрахована на маси. А якщо врахувати той факт, що діти - це дзеркальне відображення батьків, то стає моторошно від таких невтішних перспектив.
Доказів на користь того, що людська свідомість активно знищується багато. Давайте замислимося над тим, якими принципами керуються: продавчиня, яка відпускає цигарки, пиво і алкоголь малолітнім ( це майбутні батьки, які,можливо, народять нове українське покоління. Яким воно буде?!), або дорослим після 22 години; перехожі, які умисно кидають сміття на тротуар; водії, які порушують правила дорожнього руху; керівник підприємства, який заради власної наживи порушує встановленні правила, щодо охорони навколишнього середовища; суддя, який бере хабар і виправдовує серійного вбивцю, або чиновника - хронічного корупціонера; державний службовець, за підписом якого вирубується значна частина лісу чи забруднюється ціле водоймище; депутат, який дорвався до бюджетних коштів і ніяк не може вгамувати свій звірячий апетит; виборець, який продає себе за 150 гривень, кіло гречки і декілька пустих обіцянок; мешканці будинку, які не здатні взяти на себе відповідальність за елементарні речі – чистоту і освітлення в під’Їзді і належний стан власних поштових скриньок. Завжди знаходяться мільйон аргументів на кшталт « так всі роблять», «хтось винен, а не я», або «я один нічого не вирішую» та «моя хата скраю».
Зовсім недавно ми з дружиною стали свідками такого факту: складне і перевантажене рухом машин перехрестя вул. Вернигори / Смілянська ( район залізничного вокзалу). Світлофор працює. Частина пішоходів стоїть та чекає потрібного зеленого сигналу, а хтось намагається пролетіти між машинами на червоний чи жовтий. Аж ось, під час активного руху транспорту ( червоний сигнал для пішоходів), на проїжджу частину виходять міцно тримаючись за руки 3 покоління одразу: бабуся ( років 65), напевно її донька ( 30 – 35 років) і 4 – 5 річна дівчинка!
Локомотивом цього ризикованого для життя потягу була бабуся!!! Склалося враження, що ми спостерігали за зомбі. Подібних та інших прикладів, на жаль, багато.
Що робити, щоб теорія «Золотого мільярда» зазнала поразки – вибір за кожним із нас!
Але варто розпочати вже сьогодні, тому, що завтра може не бути.
Любіть себе і цінуйте тих, хто поруч із вами. Частіше замислюйтеся над власними цілями і їх справжньою цінністю для себе і майбутніх поколінь. Сміливо беріть відповідальність за власну долю і творіть своє життя самостійно! Адже кожна людина унікальна і має повне право на всебічний розвиток і повну реалізацію.
У кожного із нас є своя життєва місія. І я переконаний, що всі ми прагнемо одного - змінити світ на краще і задля цього шукаємо лише свій особливий шлях.
Бережіть чистоту своєї свідомості, допомагаючи відродити її тим, хто до цього готовий і вкрай потребує.
Спробуйте об’єднувати і об’єднуватися не проти когось (опонента чи проблеми – це шлях у минуле), а задля та навколо (високої ідеї та благородної цілі – це шлях у майбутнє). Відчуваєте різницю?
Як це зробити? Рецептів не даю. Переконаний в тому, що їх вам підкаже серце.
Прислухайтеся до нього.)))) Воно завжди говорить мовою споконвічних людських цінностей.
Щасти.
P.S. Вікіпедія -Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття… Свідомість тісно пов'язана з мовою.
Віктор Чубенко, житель Черкас / позиція на особистій сторінці у мережі Фейсбук
