Море починається з краплинки, а сміттєзвалище з маленької смітинки!

Звичайний робочий день. Обідня перерва. На драмтеатрі  сідаю  в маршрутку, для якої  ця зупинка є кінцевою.  Разом зі мною заходять інші пасажири. Під час невеличкої перерви водій  проводить техогляд  авто, а кондукторка  ретельно  замітає в салоні.   Я спокійно чекаю, спостерігаючи за тим, що відбувається.  Тим часом, кондукторка, майже закінчивши  свою роботу,  старанно  зібрала купу сміття в  совок, і  звичним  різким рухом  викинула  його на тротуар  - під ноги перехожим. Хочу зауважити, що  урна знаходилася  всього за  1,5  метра   від   дверей маршрутки.

Свідками цього факту стали 7-10 осіб (пасажири і перехожі, яким   сміття  майже запорошило очі). Але ніякої  реакції  з їх боку не було (можливо,  звикли до подібного, або вважають нормою  життя?)

Коли кондукторка підійшла до мене,  я запитав: «Скажіть, будь ласка, а  ви у себе вдома  на підлогу  сміття викидаєте?».  Після декількох секунд ступору,  я почув: « Вибачте. Не права.  Більше не буду.»

Хочеться вірити, що жінка все-таки   замислиться над  деякими  простими, але важливими  речами і щось змінить  в своїй поведінці на краще. Принаймні, вона визнала свою помилку. Я і цьому радий.

Мене турбує інше –  сліпа і глуха позиція  водія, пасажирів  і перехожих, для  яких, напевно, наше місто так і не стало рідною  домівкою.

У житті трапляється безліч   незначних  і на перший погляд не вартих уваги випадків.  Та  маленький  совок  сміття у великому місті за декілька годин  швидко  виростає у  великий  смітник або ціле  сміттєзвалище.

Тоді ми починаємо обурюватися і ставити звичні  риторичні  питання (хто винен і кого треба  суворо покарати?), вкотре закликаємо до боротьби зі сміттям, звинувачуємо політиків, владу, глобальне потепління, економічну кризу,  масонів, капіталістів, безхатченків, пенсіонерів і невиховане підростаюче покоління, низький рівень культури та інше…

Але я  глибоко переконаний в тому, що екологія оточуючого середовища повністю залежить від екології душі кожної людини.

Почніть з себе!

Шановні черкасці,  давайте  не словами, а справами  любити, шанувати  та прикрашати наші рідні Черкаси!

З повагою, Віктор Чубенко

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100