Черкаси стають епіцентром зіткнення інтересів. У словесних двобоях за краще життя сходяться ті, хто по-різному уявляє оте «покращення». Але конфлікти різновекторних за інтересами сторін не зачіпають людей, з яких нема чого взяти. За «розборками» тих, хто хоче возити людей на маршрутках, і владою, яка спонукує перевізників брати габаритні автобуси, не розчути крику душі бідних пенсіонерів, які годинами чекають на зупинках тролейбусів.
Проблеми доріг та транспорту стають непідйомними для бюджету. Міська влада Черкас пропонує мешканцям міста зробити асфальтування провулків за схемою: від нас оскол асфальту, від вас – гроші на укладання. Тобто грошей на подібні роботи в бюджеті не просто нема, а й узагалі ніколи не буде. Критики ставлять оцю ініціативу на рівні відомого заклику Миколи Азарова брати лопату та йти на город вирощувати собі їжу. Відтак навіщо така держава, якщо все одно доведеться за все платити і про себе дбати? Як би там не було, але функція влади – організовувати надання послуг для всіх громадян, а не лише для тих, хто може за них доплачувати. Проте позитив усе одно тут є, бо чим більше черкасців почне розбиратися в якостях асфальту, тим ретельніше владі доведеться виконувати і ці та наступні ремонтні роботи.
Державна машина всі останні роки фактично існує, за висловом часів дореволюційної Росії, «на прокормлении». Учителі та вихователі збирають благодійні внески і «мотивують» батьків на ремонти. Родичі хворих купують ліки та годують їх у лікарнях домашньою їжею. Якби не добровільно-примусові благодійні внески, важко навіть уявити, як оцю велетенську державну машину вдавалося б рихтувати, заправляти, робити капремонт двигуна, щоб вона проїздила хоча б до наступного бюджетного року. А влада намагається щосили справити враження, ніби ми в усіх державних сферах «шагаем вперед семимильными темпами».
Черкаський «Азот» цьогоріч поповнив бюджет розвитку Черкас 75-ма мільйонами гривень. Із цієї суми 15 мільйонів влада має витратити на капремонт проспекту Хіміків, а 30 мільйонів – на купівлю нових тролейбусів. Питання – де курсуватиме оновлений «рогатий» транспорт? Бо, коли батьки здають гроші на ремонт класу, вони принаймні мають можливість обрати, якого кольору клеїти шпалери. А схему руху тролейбусів у місті затвердили посадовці, які їздять на роботу автомобілями та більше часу думають про інтереси автобусних перевізників…
Єщенко Тетяна, журналіст-аналітик
* передрук, колонка оглядача в газеті «Вечірні Черкаси»
реклама
Коментарі
Боже, яка наївність.
От багато українців знають, що і як треба зробити в країні, щоб усі жили у державі суспільного благоденства... І що? Сильно їх слухає президент і його посіпаки?
Це ж кого цей режим дослухався?
Але не треба нам локшини. Піпл не хаває.
Це точно. "Азот", бачиться, поповнив бюджет. Це вже мусимо бути вдячні його почесній президентисі? А як же ще може бути? "Азот" і так занадто довго афішував свою начебто "неприбуткову діяльність", щоб платити поменше. До того ж, те, як "Азот" поповнює шкідливими викидами атмосферу Черкас, "нєсоразмєрно" з його поповненнями бюджету.
Про те, що Жуковська - дуже хороша
Думаю к тому, что дармоеды - депутаты нам (народу) не нужны,
а нужен общественный совет выбирающийся по районам Черкасс.
Общественный совет должен решать куда направлять бюджет города.
Мер должен быть лишен функции деления и направления бюджетных поступлений.
В его функции должно входить только выполнение и исполнение.
Сейчас же в депутаты горсовета лезут от всюду, но только не с конкретных
мест города. Отчетности и ответственности никакой. Главное не работая, не создавая материальных ценностей через деребан бюджетных денег исполнение своих личных меркантильных планов. Соответственно народу достается ноль. Сколько бы не поднимались коммунальные тарифы, такую банду бездельников народу не прокормить.
Стрічка RSS коментарів цього запису