14 серпня 2012, 10:40
Матеріалізм багато хто вважає яскравою ознакою нашого часу. Ми схиблені на товарах, брендах, моделях і гаджетах. Ми страждаємо шопоголією та мізантропією. Тобто любимо купувати речі і не любимо людей навкруг себе. Бо новенький телевізор не підведе, а сусідка Галя кості перемиє та ще й чоловіку підморгує. А ще ми давно забули різницю між «щасливою людиною» і «багатою людиною», хоч серіали дивимося регулярно. І слово «успіх» для нас означає кількість нулів на банківському рахунку та марку авто, а не задоволення людини від власного способу життя. І здавалося б, який стосунок вся ця «моралізація» має до виборів? А ось прямий-таки стосунок!
Спостерігаючи за ходом неофіційної передвиборчої кампанії та беручи участь у проведенні соціологічних досліджень я не можу не написати про те, що мені очі коле: наші виборці МРІЮТЬ ПРО ПІДКУП. Повернення мажоритарки відразу викликало прямо-таки виділення шлункового соку у людей. Вони не просто погоджуються продатися, а бажають цього і прагнуть! Хтось прямо і чесно – за гроші, особисто кандидатом в кишеню покладені. А хтось більш «завуальовано» - за подарунки у вигляді «благодійної допомоги». Для ще більш балуваних є великі проекти – можна «подарувати» місту, наприклад, оновлену головну площу зі скверами і фонтанами.
Більше того, виборці навіть вимагають цього від кандидатів! Так найпопулярніше запитання до імовірних претендентів на голоси «а що ви зробите для нашого міста/села?». І подарований холодильник або нетель або автомобіль нині є переконливішим за будь-яку програму змін у країні. А от відповідь «я ще нічого для вас не зробив, але я збираюся бути чесним, створювати хороші закони і проводити справжні реформи» сприйметься як черговий «разводняк».
Але давайте розберемося, хто насправді нас розводить. Якщо людина для того, щоб стати нардепом поклала величезні гроші (а саме так вже зробили як мінімум по 1 кандидату на кожен округ), то з якою метою вона йде у раду? Так сильно хочеться закони творити, що десятків мільйонів за це не шкода? Звичайно, що ні – йдуть щоб повернути та ще й примножити! За кожну покладену виборцю гривню у нього потім витягнуть 10 у вигляді недоплачених податків, відкатів на державних закупівлях та інших звичних для корупціонерів діях. Тому, як на мене, щедре засівання виборців грошима – перша ознака того, що цю людину вибирати категорично не можна! Ми ж маємо вже в Раді повно таких ахметових, які жодного разу на засідання не ходили. А головне, такий підхід закриває дорогу у законодавчий орган (чи ми вже забули, він насправді такий?) новим людям, що не мають великих статків, але мають великі ідеї.
Мені звичайно заперечать: «а що ж бідним виборцям робити? Їх усі обманюють, от вони і хочуть мати якийсь зиск принаймні ДО виборів. Бо не вірять, що отримають щось ПІСЛЯ голосування». А я відповім, що саме ця цинічна на перший погляд позиція і є насправді найбільш наївною. Бо ловити виборців у тенета «нечуваної щедрості» набагато простіше, ніж писати програму, іти до людей і доводити їм свою позицію, намагатися дискутувати з опонентами людською мовою, а не мовою гаманця. Нинішні ж вибори більше нагадують торги: хто більше дасть – за того і проголосують. При чому цинічно використовується все: гроші на операції дітям, дарування пакетиків з отрутою, щедре споювання виборців свого округу. І ми, ковтаючи все це, дякуємо кандидатам своїми голосами, які фактично означають дозвіл на 5-річне грабування країни. Вочевидь, поки «золотий тілець» буде застити очі виборцям, ні про які позитивні зміні у парламенті і не йдеться.
Вікторія Феофілова, голова КМГО «Молода Черкащина»
*передрук, колонка на сайті «Твій місцевий депутат»
реклама
Коментарі
То ж не трать зусиль.Купувались і купуватись будуть-генетично-спадкове в українців.
Ну да, ну да...Всі 20 років натхненної роботи депутатів свідчать, що так воно і є.
Депутат не повинен бути для виборця джерелом матеріальних благ. Не це його обовязок. Депутати ВР мають не заробляти або роздавати гроші, а розробляти закони. І якби вони переймалися своїми прямими обовязками, а не думали як їм повернути гроші, вкладені у виборчу кампанію, ми мабуть жили б краще.
Стрічка RSS коментарів цього запису