У ЗМІ активно обговорюють кандидатів до складу громадської антикорупційної ради при Міноборони. Про засідання громадських рад при ОДА, інших установ та організацій повідомляють вряди-годи в пресрелізах. Громадські слухання щодо житлової забудови не так давно проходили у Черкасах. Часто слово громадськість звучить, але чи дійсно «простих громадян», як це прийнято говорити, допускають до тих чи інших процесів, покликаних впливати на рішення влади? Нещодавно ми писали про започатковані громадські бюджети, які декілька років впроваджувалися у містах та громадах області, проте нині це питання певною мірою заморожене, мовляв, не на часі, війна… Та все ж люди часто повинні і навіть зобов’язані реагувати на ті чи інші рішення влади, допускатися до тих чи інших процесів, адже той-таки бюджет формується з податків громадян.
Як звичайна людина може вплинути на формування бюджету та виконання? Чи можуть люди ходити на сесії місцевих рад? Ми звикли, що є петиції до президента, але чи можна подати петицію сільському голові чи міському голові? Який вплив простої людини на формування бюджету? До речі, торік в укритті одного з торговельно-розважальних центрів черкасці організували громадське обговорення бюджету міста на 2024 рік. Напрацьовані за результатами зустрічі пропозиції громада направить до міськради, говорила модераторка заходу Вікторія Феофілова.
Сьогодні говоримо з головою ГО "Горизонт змін", керівницею напрямку "Підтримка і розвиток інститутів громадянського суспільства" Вікторією Феофіловою.
– Розкажіть, чи вдалося громаді якимось чином внести зміни в бюджет після того обговорення, що мало місце в 2023 році? Тобто чи був бюджет 2024 року підкоригований завдяки громадськості?
– Впевнена, що так. Це очевидно, якщо порівняти проєкт бюджету, затверджений виконкомом, і той, який врешті затвердила міська рада. Ряд витрат тоді був скасований, а кошти переспрямовані на потреби ЗСУ, і на той час це була рекордна сума. Інша річ, що депутати потім вносили зміни вже до затвердженого бюджету і не вся сума дійшла врешті до військових. А все тому, що громадський інтерес протримався недовго: люди після затвердження або перестали цікавитися цим питанням, або дещо втратили віру після тих «поправок», які вносили депутати в уже проголосований проєкт. І щойно інтерес впав, то представники влади знову відчули, що можуть робити все так, як їм зручно. Тому це досить проста залежність: чим більше громадян цікавляться, обговорюють, чим довше і системніше вимагають, тиснуть, тим більше вони впливають.
– Складником загального бюджету був громадський бюджет, чи правильно це, коли зараз його заморожують, на вашу думку? Та чи самі ви минулими роками не подавали проєкти на громадський бюджет?
– Так, «громадський бюджет» - це окрема програма у складі загального бюджету міста. Це справді хороший інструмент залучення людей до прийняття рішень про те, як витрачати кошти платників податків і яких покращень потребує місто. Черкаси – одне з перших міст в Україні, де почали практикувати «громадський бюджет», але нині він справді на паузі. Однак рішення про те, чи фінансувати цю програму, було прийняте на основі консультацій: ЧМР проводила опитування у 2022 році, чи варто продовжити фінансування, чи призупинити. Тоді вирішили призупинити, але не факт, що всі розуміли, як довго триватиме ця пауза. З одного боку, рішення зрозуміле: пріоритети у військовий час мають змінюватися. З іншого, аби не втратити практику такого партисипативного розподілу коштів, можна було б це рішення переглянути, провести повторні консультації, адже ми зараз бачимо практику по Україні, що громади повертаються поступово до громадських бюджетів. Єдине, що, на мою думку, варто було би внести корективи і сфокусувати тематику проєктів на тих викликах, які стоять перед містом у військовий час: безпека, допомога ветеранам та ВПО, перебої в електропостачанні тощо.
– Що таке «місцева демократія» простими словами?
– Це прийняття рішень на місцевому рівні, тобто на рівні громади, району чи області. Як ми пам’ятаємо, демократія – це влада народу. Але як народ може цю владу здійснювати? Для цього є три види демократії: пряма (це референдуми, де загальним голосуванням приймаються рішення), представницька (коли люди обирають на виборах представників, яким делегують можливість приймати рішення від свого імені) і учасницька або партисипативна. Остання дає можливість впливати на прийняття рішень між виборами і залучати місцеве населення до цього. Громадський бюджет – один з інструментів місцевої учасницької демократії, але загалом їх багато: петиції, громадські слухання, місцеві ініціативи, збори громадян тощо.
– Громадськість сильна чи слабка в Черкасах? Доводилося чути думку, що всі активні громадяни нині на фронті і в Черкасах та області важко тепер тиснути на владу в тих чи інших питаннях. Наприклад, активний захисник екології, відомий активіст Олег Собченко загинув, захищаючи країну, і це була втрата не лише для країни, для родини, а це втрата й для громадського сектору…
– Важко відповісти на запитання однозначно. Безумовно, повномасштабна війна послабила громадський сектор, адже саме в ньому був найбільший відсоток дієвих і патріотичних людей, які або пішли на фронт, або стали військовими волонтерами. Також позначилася на ньому і депопуляція внаслідок виїзду за кордон: частина активних жінок опинилася там. Тож на ту невелику частину цивільних активістів, яка лишилася, упав подвійний тягар: справлятися із труднощами війни та тримати громадську активність на своїх плечах. Натомість якраз владні ряди на Черкащині не дуже прорідила війна, майже 99% депутатів і чиновників залишилися на своїх місцях і при своїх інтересах. Враховуючи все це, ми й так непогано тримаємось))
– Багато є розмов від влади про те, щоб дослуховуватися до громадськості. Але часто це лише розмови. Інколи для дієвості створюють при установах та організаціях громадські ради. Чи входили ви як представниця громадськості до якоїсь громадської ради та чи може це бути дієвим механізмом впливу на владу?
– Так, у мене був досвід участі в громадських радах у минулому, з різним ступенем ефективності. ГР – це консультативно-дорадчий орган, призначення якого – консультувати владу і давати їй поради. І щоб це було дієво, до влада повинна до цих консультацій і порад серйозно прислухатися. Пам’ятаю першу громадську раду при ОДА, яка створювалася ще при Тулубі, – сенсу в ній не було ніякого, тому що тодішній владі думка громадськості була «до лапмочки», якщо м’яко сказати. Особливо якщо ця думка йшла у розріз з волею «губернатора». Натомість за час каденції Ткаченка громадська рада більш дієва, до прикладу, ми змогли пролобіювати створення обласної програми підтримки громадських організацій, прозорого конкурсу проєктів, започаткували щорічний обласний форум «ГРАНТуємо зміни» і багато іншого хорошого зробили. Вже і рада змінилася, а програма продовжувала діяти і багато корисних ініціатив було підтримано.
Однак мушу сказати, що ефективність громадських рад також залежить від її складу. Якщо туди входять справді фахові представники громадськості, які розуміють, навіщо вони там і мають якусь мету, то така рада має шанси на конструктивну співпрацю. Однак дуже часто до складу ради потрапляють або випадкові люди, або ті, хто неправильно собі уявляють суть роботи ради (думають, що їм будуть давати гроші чи якісь повноваження тощо). Часто всередині ради немає нормальної узгодженої роботи, колеги гризуться між собою, змагаються за посади тощо. Таке я теж неодноразово бачила, і це одразу кладе край будь-якій ефективності.
Тож, підсумовуючи, громадські ради можуть бути ефективними за двох умов: якщо влада серйозно готова до співпраці і якщо склад ради дійсно дозволяє налагодити хорошу роботу. До прикладу, у Польщі в одній громаді може бути і рада громадських організацій, і молодіжна рада, і рада старійшин, і бізнес-рада, і рада з питань доступності, і ще кілька. Усі вони працюють у своїх сферах і допомагають сформувати політику в громаді так, щоб інтереси тієї категорії, яку вони представляють, були враховані у рішеннях та програмах місцевої ради. Нині в Черкаській області діє обласна молодіжна рада, яка, за моїми спостереженнями, активно працює у своєму напрямку і розвиває молодіжну політику. А от, приміром, в місті Черкаси молодіжну раду так досі і не створили, бо, вочевидь, не дуже потрібні поради від молодих активістів.
– Якими є методи донесення до влади своєї позиції з боку громадськості? Мітинги, пікети, флешмоби, заяви та звернення?
– Щоб донести якісь питання чи пропозиції до влади, громадяни мають достатньо інструментів: письмові та онлайн звернення, електронні петиції (особливий вид колективного звернення), доручення депутату, місцеві ініціативи (спосіб запропонувати конкретний проєкт рішення), громадські експертизи. Також можна приходити на особистий прийом до депутатів та керівників, можна навіть на сесію прийти і попросити слова (його не зобов’язані надавати, але, приміром, ЧМР досить відкрита і зазвичай надає таку можливість). Якщо влада не реагує, тоді вже слід використовувати своє право на мирні зібрання і доносити думку у вигляді більш масових або креативних форм – мітинги, пікети, флешмоби, страйки, автопробіги тощо. У Черкасах періодично застосовуються усі ці методи, тож ми точно тут не пасемо задніх. Водночас мудра влада не стала б доводити до таких крайнощів, адже завжди може сама ініціювати публічні консультації, громадські обговорення, які б дозволили знизити рівень напруги і прояснити позиції різних сторін. Так, у Черкасах є «Положення про публічні консультації», яким, на жаль, не користуються. Хоча от, наприклад, питання Замкового узвозу аж «кричить», щоб нарешті хтось узявся й провів серію публічних консультацій, де кожна зі сторін: забудовники, громадські активісти, влада, прокуратура – могли б спокійно представити свої аргументи. До слова, минулого року був ухвалений закон «Про публічні консультації», який уже зобов’язує місцеві ради їх проводити. Щоправда, закон набере чинності лише через рік після завершення військового стану.
– Є підстави, за якими місцеві органи влади можуть відмовити у створенні такої ради?
– Це залежить від конкретної ситуації, адже створення такої ради має відбуватися згідно з нормативними актами, які це регулюють. І якщо для органів державної влади таку нормативку розробляє Кабмін, то органи місцевого самоврядування самі мають її створити. Умовно кажучи, якщо я приходжу і кажу: «Я хочу бути членом громадської ради при Черкаській міськраді!», то мені цілком слушно мають відповісти: "Спочатку ми маємо створити положення про цю раду, визначити спосіб її утворення, і лише потім розпочати процес відбору членів цієї ради". Варто сказати, що лише кілька днів тому президент підписав новий закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування», і там багато в чому регулюються подібні питання. ОМС на виконання цього закону будуть змушені запроваджувати багато нововведень, і це суттєво збільшує обсяги залучення людей до прийняття рішень, в тому числі і у вигляді створення громадських рад.
– Доля петицій – яка вона? Часто чуємо про звернення до тих чи інших осіб щодо розгляду петицій. Куди може громадянин подавати петиції, до яких органів влади та чого може очікувати потім?
– Кожен орган місцевого самоврядування має сам унормувати питання петицій: прийняти окреме положення, де буде описано, як саме громадяни мають подавати петиції, скільки голосів вони повинні зібрати тощо. Зараз в деяких громадах ці інструменти активно діють, в деяких – просто формально існують (але жителі ним не користуються), а в деяких, може, і взагалі таке положення не прийняли. Доля петицій, які набрали потрібну кількість голосів, – їх мають розглянути на сесії місцевої ради. Ті, які не набрали голосів, все одно розглядаються як звичайне звернення і якусь відповідь отримують. Проблема в тому, що навіть якщо петицію підтримають депутати в сесійній залі, але не доручать далі якихось дій виконавчій владі, то питання так і залишиться не вирішеним. Тому моя порада для тих, хто створює петиції: якщо ви дійсно переживаєте за питання, то стежте, як воно далі буде вирішуватися: приходьте на сесію, де вашу петицію розглядатимуть (бажано не сам, а з групою підтримки), виступайте і пояснюйте депутатам важливість питання, вимагайте від них конкретних управлінських рішень, стежте далі, як ці питання будуть вирішуватись.
– Громадськість може впливати на пріоритетність відбудови?
– Має впливати, адже відбудова буде здійснюватись переважно за рахунок іноземних донорів, а для них громадська участь дуже важлива і обов’язкова. Я влітку минулого року була на міжнародній конференції з відновлення України в Берліні, і там червоною ниткою проходило це питання – люди мають бути залучені на кожному етапі: вибір пріоритетів, проєктування, моніторинг процесу відбудови. Однак більш вирішальним в цьому сенсі буде все-таки стратегічний підхід до процесу відбудови. А це вже має виходити від влади і від фахівців. Ми не просто маємо відновити те, що було, ми маємо відразу робити краще і думати наперед: що цей об’єкт може дати для розвитку громади? Загалом скажу, що у громадах, де влада має стійкі партнерські стосунки із представниками громадянського суспільства та у різний спосіб залучає жителів до прийняття рішень, є значно більше шансів отримати кошти міжнародної технічної допомоги, залучити великих донорів тощо. Деякі громади це зрозуміли, тож використовують можливості більш вдало, ніж інші.
Фото "Прочерку" та з "Фейсбуку" Вікторії Феофілової
Читайте також:
Активістка Феофілова і секретар міськради Тренкін звітують про роботу в Берліні
Громадський бюджет Черкас: від успіхів минулого до заморожених перспектив
«Спрямуйте мільйони на дрони»: у Черкасах мітинг під міськрадою
Загроза історичній спадщині Черкас: громадськість вимагає дій
