Весільний рушник. Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.
Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.
Весільний рушник має бути зроблений з цілого шматка тканини шириною 45 см та довгим, як подружнє життя. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. Над квіткою, котра з давніх-давен символізує дерево роду не можна розміщувати ніяких орнаментів, бо біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду.
Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію. Голка має бути нова, куплена спеціально для вишивання цього рушника. Не можна голку згубити, а тим більше зламати. Нитки вовняні або з натурального шовку. Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня.
Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя. До самого весілля дівчина не повинна нікому показувати рушника. І сам процес вишивання теж тримати у таємниці.
Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.
Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду.
Один бік рушника завжди має заряд “плюс”, другий — “мінус”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... “розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний.
Особисто для мене дуже важливо, щоби весільний рушник для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина створила власноруч.
Олександр Давиденко, колишній депутат Черкаської міської ради
* передрук, пост на персональному блозі.
( У 2008 році «Газета по-українськи» опублікувала рейтинг найбажаніших женихів області, до якого увійшов і Олександр Давиденко)
реклама
Коментарі
наче твір у восьмому класі, чесс слово))
Стрічка RSS коментарів цього запису