Класику української літератури адаптували до сучасних подій, де актори розповіли свій шлях до війська та як кожен зустрів перші дні війни.
Перед початком Усі учасники вистави – в пікселі. Щира гра ветеранів на сцені вразила глядачів, які після завершення дійства аплодували стоячи. Одна з героїнь «Енеїди» - ветеран Наталя Плахотнюк, брала участь в АТО/ООС. За професією журналістка, проте лишатись осторонь війни не змогла. Перекваліфікувалась у медикиню і долучилась до війська. Донька відмовляла матір від такого рішення.
«Вона думала, я поїхала туди як журналіст. Взагалі, залишатися на війні в 2014 році я не збиралася. Коли звільнили аеродром у Краматорську, я тоді везла військовим бронежилети. Вивозила й хлопців соняшниковими полями. Так доєдналася до одного з підрозділів. У перший день повномасштабного вторгнення я прокинулась о п’ятій ранку від вибуху. Тоді навіть відірвало балкон. Сусід стукав до мене й питав, чи я жива. А потім зателефонував побратим. Він сказав, що почалась війна, а я не повірила. Але він наполягав, і сказав, щоб я збирала рюкзак і їхала в Гостомель. Ледь сіла на потяг, але дісталася місця. Поки всі їхали звідти, ми їхали в саме пекло», - розповідає Наталія Плахотнюк.
Для неї, як акторки, гра в Театрі Ветеранів допомагає відновлюватися.
«По-перше, це дружба. По-друге, припиняються наслідки контузій. Коли бачиш, що хлопці в набагато тяжчому стані, а вони вже на репетиціях нормально працюють. Хлопці без ніг, а я гірша за них? Так і залишилась, прижилася».
Режисерка-постановниця Театру Ветеранів Ольга Семьошкіна каже, виставу «Енеїда» готували рік. Протягом цього часу кожен у колективі пройшов через особисті трагедії, болі та радості. Під час репетиції навіть утворилася сім’я.
«Історія разом, життя разом, сльози разом. Наша маленька перемога – це наша вистава. Ми говоримо про те, що нам теж боляче як і кожному з вас. У нас у кожного родичі на передовій. Але в нас є віра в те, що те, що ми робимо з вами тут, дає віру тим, хто стоїть за нас».
Виставу вирішили присвятити Герою Володимиру Мукану, журналісту, який проходив службу в підрозділі під керівництвом начальника відділу комунікацій Командування Сил ТрО ЗСУ Олексія Дмитрашківського. Власне, ідея створити такий театр народилася з історії про військового на візку.
«Підрозділ, який я маю честь очолювати, це підрозділ професіоналів. Це режисери, оператори, актори, журналісти, каскадери, художники. Був відповідальний проєкт. Довелося працювати всю ніч, ми готували його на ранок. У нас служить режисер Ахтем Сеїтаблаєв, і от коли ми приїхали вранці до хлопців, вони були втомлені. Ми вирішили їм купити смаколиків, вийшли в місто й побачили, як хлопець у формі на візку не може спуститися у підземний перехід. Люди проходили повз або відвертали погляд, і це дуже тригернуло. Ми допомогли спуститися цьому хлопцеві й це стало причиною обговорення проблеми, яка існує в Україні. Виникла ідея створити виставу, ми запросили драматурга Максима Курочкіна, який теж служить у нас. Так народився проєкт Театру Ветеранів», - розповідає Олексій Дмитрашківський.
До Театру взяли ветеранів, які під керівництвом драматургів вчились писати п’єси. Вкінці цього курсу був фестиваль перших п’єс, які стали виставами. Ці вистави створені з історій, які написані ветеранами. З цього проєкту народилася адаптивна «Енеїда». Вирішили взяти класику, де вклали максимум сил.
«Про кожного з акторів можна було б розповісти окрему історію. Історію боротьби цих людей за своє здоров’я, за своє існування. Театр Ветеранів – це не про жаль, це про неймовірну жагу до життя», додав Олексій Дмитрашківський.
реклама
