У Черкаській області працює чотири місцевих телеканали — «Вікка», «Ільдана», «Умань» і «Антена». Суспільне мовлення в регіоні фактично відсутнє — на його місці зараз «Суспільне Спорт». Тобто Суспільне з регіону робить сюжети на загальнонаціональний рівень. Повномасштабна війна, відтік кадрів і фінансовий тиск змінили телевізійний ландшафт регіону. Але ті, хто лишився, — тримаються.
Що каже регулятор
Регіональна представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Галина Рижак відстежує роботу каналів у щоденному режимі і фіксує кілька характерних змін.
– Місцеве аудіовізуальне мовлення на Черкащині представлене телеканалами ТРК «ВІККА», ТРК «Антена» та ТРК «Ільдана», які мовлять із використанням цифрових технологій у мультиплексі МХ-5 та КП «Телекомпанія «Умань», що здійснює лінійне телевізійне мовлення (аудіовізуальне лінійне мовлення). 2025 року Національна рада продовжила дію ліцензій на мовлення для ТРК «Вікка» та ТРК «Ільдана» на 10 років, - каже Галина Рижак.
Тематика місцевого ефіру після 2022 року кардинально змінилася. Спорт — який до війни займав помітне місце в ефірному сітці — фактично зник із місцевого екрану. На першому плані — війна, безпека, кібербезпека, соціальні теми.
— Теми війни зараз займають в основному нашу глядацьку аудиторію і наші телеканали. Якщо раніше спорт займав дуже багато місця, то зараз у нас навіть прямих ефірів спортивних немає, — зазначає Галина Рижак. – Журналісти запрошують у свої програми військовослужбовців та військовослужбовиць, волонтерів та волонтерок, переселенців, постраждалих внаслідок військової агресії РФ, звільнених з полону. Гостями і коментаторами є колишні військові на реабілітації. Досить важливими є теми захисту, підтримки, волонтерства та реабілітації. Телемовники розкривають соціальну тематику, опіку і супровід. в яких приверталась увага суспільства до фізичної реабілітації та соціальної адаптації ветеранів через спорт, а також до подолання стигми навколо звернення по психологічну допомогу.
В своїх телеетерах висвітлюють та аналізують події як місцеві так і загальноукраїнські, акцентують увагу глядача і на постійно важливих темах довкілля, економіки, освіти, політики, охорони здоров’я, культури, релігії та соціальних темах.
стоп-кадр сюжету "Ільдани"
Серед чотирьох каналів вона окремо виділяє «Умань» — за повноту програмного наповнення та чіткий вихід у заплановані години. «Ільдана» і «Вікка» також мають своїх глядачів, хоча на «Віці» фіксувалися технічні збої, пов'язані з серверними проблемами.
Нацрада стежить і за формальними вимогами. Два черкаських канали вже отримали приписи — «Вікка» та «Умань» — за несвоєчасне повідомлення про зміни в реєстрі власників. В обох випадках змінювалося керівництво або власники, але п'ятиденний строк для повідомлення регулятора був порушений.
— Закон України — це не просто книжечка. Його треба мати на робочому місці і пам'ятати не тільки про права, а й про відповідальність, — каже Рижак.
Технічних проблем із сигналом у регіоні теж не вдалося уникнути. Через пошкодження веж, пов'язані з обстрілами, окремі передавачі не добивали в деяких районах області. Проте загалом сигнал у регіоні лишається стабільним — Нацрада підтримує постійний зв'язок із представником концерну РРТ.
Двоє проти всього
Якщо дивитися на «Антену» ззовні — канал виглядає цілком робочим: щоденні сюжети, студійні випуски, стрічка новин. Зсередини — це Валерій Воротник і його дружина Оксана, які фактично ведуть канал удвох.
— Зараз ми працюємо в дві особи. Інколи в день буває шість-сім-вісім сюжетів, бувають студії, бувають складні матеріали з коментарями, бувають прості картинки без слів. Я не уявляю, як би ми це робили без сучасних технологій і штучного інтелекту, — розповідає Воротник.
стоп-кадр сюжету "Антени"
До повномасштабного вторгнення команда каналу налічувала шість-сім осіб. Потім — хтось виїхав за кордон, хтось пішов у військо. Сам Воротник теж пішов у армію одразу у 2022-му, повернувся пізніше — і застав майже порожній ефір. Зараз вони з Оксаною ведуть канал фактично самотужки.
— Залишилася Оксана. Вона постійно робить сюжети, монтує, редагує. Я редактор ефіру, складаю ефірний плейліст, контролюю трансляцію. Так і працюємо.
Технічну систему трансляції Воротник повністю перебудував — вона дистанційна, енергонезалежна і захищена. Коли по всьому місту вимикалося світло, «Антена» лишалася в ефірі.
Окрім того, також Воротник налагодив контакти з смілянською студією телеканалу "Сміла-ТВ", якого вже немає. Але кадри лишились. І тепер вони знімають і надають сюжети для «Антени».
Не новини — а картинка із місця подій
«Антена» свідомо обрала іншу модель роботи, ніж конкуренти. Воротник називає її гіперлокальним циклічним мовленням — і пояснює просто.
— Глядач має увімкнути телевізор і за пів години дізнатися всі свіжі новини. Не 18 випусків на день, як раніше. Один великий плейліст, який оновлюється. Це як концерт: сюжети йдуть у певному порядку, створюють настрій, і ти можеш дивитися не кожного дня — за три дні побачиш все, що відбулося.
Принципова позиція каналу — показувати так, як є. Мінімум коментарів від журналіста, максимум картинки та прямої мови учасника події.
— Маніпуляцій не було ніколи. Ми показуємо картинку такою, якою вона є. Глядач сам робить висновки. Це сучасний формат західного телебачення, який конкурує з інтернет-медіа.
Ідею такого формату Воротник підглянув ще у 1990-х на британському Sky News — і з того часу намагається відтворити її в черкаських реаліях.
Попри мінімальну команду, «Антена» — канал із найбільшою аудиторією серед місцевих мовників. Про це свідчать дані незалежного медіадослідження, до якого Воротника залучили в 2024 році в межах міжнародного проєкту за участю шведських партнерів.
— Нам відкрили дані по чотирьох каналах. «Антена» — перше місце. По всій області «Антена» мала близько 4% аудиторії, але ми ж тільки на одному передавачі. Коли перерахували на зону покриття, вийшло більше 12% — більше, ніж «1+1» і «Україна» разом у нашому регіоні.
За його словами, денна аудиторія каналу в 2024 році становила близько 84 тисяч осіб, зараз — вже понад 140 тисяч. Причому більшість дивиться з телевізора, а не смартфона.
Виживання без грантів
Фінансово канал тримається на межі. Щомісячна оплата послуг трансляції через мультиплекс — близько 33 тисяч гривень. Плюс електрика, пальне для генератора, обладнання. Рекламні надходження є, але їх вистачає ледве.
— Є сили приїхати додому, сісти на природі, викурити дві сигарети, випити пляшку пива. На це вистачає. На гранти — немає часу і сил. Ми працюємо з восьмої ранку до восьмої вечора.
Грантові проєкти — окрема болюча тема. Воротник каже: коли в команді було більше людей, вони їх робили. Удвох — неможливо.
Знайти нових людей теж не виходить. Кількох кандидатів він відсіяв сам — не побачив потрібного ставлення до роботи. Телебачення, на його думку, — це не блогерство і не соцмережі, де можна зняти що завгодно і набрати перегляди.
— Люди приходять із думкою, що треба «наїхати» на когось і зробити сенсацію. Ні. Треба висвітлювати питання. Не робити радянщину. Ми показуємо, як воно є.
Валерій Воротник переконаний: розмови про те, що локальне телебачення помирає і поступається соцмережам — це не тенденція, а нав'язаний наратив.
— Професійні медіа існують. Їх треба зберігати і підтримувати. Якби кошти, які йдуть на телемарафон, частково спрямували на підтримку місцевих мовників — ситуація була б зовсім інша.
Галина Рижак зауважує: попри всі виклики, черкаські канали продовжують працювати, а теми, які вони піднімають — війна, безпека, місцеве життя — залишаються актуальними для глядача.
