«Чи був де-небудь у світі хоч один окупант, який приходив на чужу землю робити добро?» Це риторичне запитання – цитата з «Чорного Ворона», твору мого улюбленого письменника й земляка, частого гостя Черкас Василя Шкляра.
Ця книга про холодноярців, повстанців з нашого краю, актуальна й досі. Як актуальна, на жаль, і боротьба проти наших одвічних ворогів, які знову прагнуть відібрати в України державність, а у нації – свободу і право на самовизначення. Знаково, що чорні холодноярські прапори з гаслом «Воля України або смерть!» – знову популярні в українських бійців на фронті, а першою на лінію державного кордону, відігнавши ворога і захопивши трофеї, після першого тижня боїв, вже 2 березня вийшла саме 93-тя бригада ЗСУ «Холодний Яр».
Події, що стрімко розгортаються, починаючи з 24 лютого, моменту віроломного вторгнення російських військ в Україну, напряму торкнулися й наших міста й області.
Вже в перший день ворогом було завдано удару по об’єктах поблизу Черкас та Умані. Звуки сирени повітряної тривоги стали щоденним явищем, а ще – з’явилися перші звістки про збиті над територією області літак і ракети ворога, про подвиги черкащан і на жаль, – про перших загиблих на фронті…
Настане час – і про цю війну писатимуть книги і зніматимуть фільми, проте наразі більшість інформації – закрита. Ми тимчасово не можемо називати на широкий загал ані назви підрозділів ЗСУ, ані місця боїв та імена тих черкащан, які в них відзначилися. Віднедавна не можна називати навіть адреси укриттів і волонтерських пунктів – це пояснюється невиправданою жорстокістю ворога до цивільного населення і його навіть нічим не прихованої, відвертої звички завдавати ракетно-бомбові удари по цивільній інфраструктурі України.
Все, що можна нині сказати – це те, що я як міський голова щиро вдячний усім мешканцям Черкас, які в цей нелегкий час роблять все для перемоги України: бійцям на фронті, силовим структурам, що забезпечують правопорядок у місті й околицях, волонтерам, які постачають усім необхідним як наших захисників, так і тисячі вимушених переселенців, для яких Черкаси стали транзитним містом. Вдячний і всім тим, хто в цей нелегкий час продовжує робити свою справу на благо міста: від комунальників, які прибирають вулиці й забезпечують квартири водою, теплом і електроенергією – до підприємців, які відгукнулися на мій заклик відкривати магазини й кав’ярні, повертаючи місто, наскільки це можливо, до звичного ритму життя.
Настане час – і ще буде відзначено кожного з тих, хто робить внесок у спільну українську справу, справу боротьби за майбутнє великої європейської нації.
«Втрати у боротьбі завжди менші за ті, яких нація зазнає в покорі», – це теж цитата з твору Василя Шкляра. Багато втрачає нині кожен українець – і в кожного втрати мають свій власний вимір. Проте гуртуватися маємо навколо спільної допомоги Збройним силам України – тим, хто проливає свою кров і на алтар боротьби за волю й державність готовий покласти навіть власне життя.
Час перемоги невпинно наближається – «і на оновленій землі врага не буде, супостата…» Разом – переможемо!
Анатолій Бондаренко, міський голова Черкас
* Публікація в газеті «Вечірні Черкаси», №12 за 2022 рік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Перший місяць війни: Шок у перші дні та призвичаювання до нових реалій.
реклама
