Минув перший місяць агресії, розв’язаної російським правителем Володимиром Путіним проти України. Хоча західні партнери заздалегідь попереджали українців про невідворотність нападу, для більшості з нас початок війни став справжнім шоком. Проте, життя триває, і вже за кілька тижнів суспільство стало призвичаюватися до умов воєнного стану. Як це було – у підсумковій статті «Прочерку».
Фото Олександра Гусєва, Facebook
Перші дні
Хоча до початку російської агресії українці активно готувалися до оборони (що дозволило дати агресорам гідну відсіч), ще напередодні нападу головними темами публікацій ЗМІ були зростання обсягів будівництва, індексація пенсій, а також поширення коронавірусної хвороби. Ми раділи, що директора черкаської лікарні нагородила Верховна Рада, обурювалися тим, що санаторії, вилучені державою, зруйновано вандалами, пишалися досягненнями 7-річного шахіста з Черкас.
Уранці 24 лютого стало відомо, що Путін почав проти України війну. Російський правитель виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо «військової операції», після чого розпочалися ракетні обстріли та висадка десантів (до речі, частина інформації, поширеної того ранку українськими ЗМІ, згодом не підтвердилася). У зв’язку з початком російської агресії Україна запровадила воєнний стан.
Президент Володимир Зеленський закликав людей до спокою і наголосив, що «весь сектор оборони України працює». «Без паніки! Ми сильні! Ми готові до всього! Ми всіх переможемо, бо ми – це Україна!» – сказав президент.
Замість звичайних державний адміністрацій було створено військові адміністрації. Наступного дня стало відомо, що Володимир Зеленський підписав указ про загальну мобілізацію.
У перший же день агресії ворожі ракети прилетіли й на Черкащину. Вранці було завдано ракетних ударів по військових складах у Дубіївці. Також під ударом опинилася Уманщина. В Умані близько 8 години ранку на вулиці Андрія Кизила стався вибух, внаслідок якого загинув місцевий житель 1982 року народження. Згодом стало відомо про ще одну жертву бомбардування.
Пошкоджено міську інфраструктуру, будівлі та транспортні засоби. Зокрема, снаряд потрапив у складське приміщення одного з підприємств, через що сталася пожежа. У селі Паланка вибухом було пошкоджено частину фасаду місцевої школи. Як повідомив тодішній очільник області Олександр Скічко, загалом в області було 23 поранених, усі вони з Розсішок, де сталася пожежа.
За кілька днів після цього по Уманщині було завдано ще 4 авіаудари.
Проте, перша повітряна тривога пролунала на Черкащині не в день першого бомбардування, а наступного дня, 25 лютого, ввечері. Не одразу вдалося налагодити нормальну роботу бомбосховищ: так, у Черкасах містян не пустили в укриття ТРЦ «Любава». Втім, уже незабаром міський голова Черкас повідомив, що «з бомбосховищем у «Любаві» все вирішено». Крім того, деякі мережі супермаркетів, наприклад, «Моллі» та «АТБ», повідомили, що в разі повітряних тривог пускатимуть людей у свої підвали. Цю ініціативу підтримали й релігійні організації області, в тому числі й уманські хасиди. Цікаво, що у зв’язку з обмеженою кількістю сигналів-ревунів у деяких містах Черкащини було вирішено, що людей про повітряні тривоги попереджатиме спеціальний церковний дзвін.
У перший день війни голова Черкаської ОДА Олександр Скічко оголосив про рішення обласного оперативного штабу провести евакуацію в Уманському районі в радіусі 30 км від військової частини в Розсішках, і в Черкаському районі в радіусі 16 км від військової частини в Дубіївці. Евакуйованих з Уманщини прийняв Звенигородський район. Задля безпеки було встановлено блокпости на виїздах з міст та області. На Уманщині запровадили режим світломаскування. У перші дні вимикали вуличне освітлення й у Черкасах, проте, згодом міський голова Анатолій Бондаренко сказав, що ракети і літаки в ХХІ столітті мають сучасні системи наведення та орієнтування, а отже потреби у відключенні вуличного освітлення в Черкасах немає.
Поліція почала збивати будь-які безпілотники (згодом використання дронів в області суворо заборонили) й попросила повідомляти про будь-які позначки на дорогах. До речі, такі позначки невдовзі стали знаходити.
З огляду на можливу небезпеку, було оголошено про сувору заборону наближатися до Канівської ГЕС (на плавзасобах) і до аеродрому поблизу Умані, заборонено використовувати відеореєстратори на дорогах та об’єктах інфраструктури.
Із 24 лютого в області було запроваджено комендантську годину (спочатку вона тривала з 22.00 до 6.00 години, потім – з 20.00 до 6.00, а з 15 березня – з 21.30 до 6.00). В Умані комендантська година тривала з 19.00 до 6.00, з 15 березня – з 20.00 до 6.00. У період комендантської години заборонили перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
У Черкасах встановили та підключили до ситуаційного центру, який працює в поліції, 120 камер спостереження. 28 лютого очільник області Олександр Скічко повідомив, що ухвалено рішення про заборону здійснювати патрулювання Черкас будь-якими громадськими формуваннями, цю функцію має виконувати тільки поліція.
Поступово було усунуто проблеми в ефективній роботі блокпостів.
Спочатку в окремих громадах, а потім – і на території області в цілому було заборонено продаж алкогольних напоїв. У п’яних водіїв стали вилучати транспортні засоби на потреби територіальної оборони.
В перший тиждень війни в багатьох громадах області зупинився рух громадського транспорту.
Розпочався активний набір у війська територіальної оборони. Іти служити у військо чоловіків благословив митрополит Черкаський і Чигиринський ПЦУ Іоан. Тільки в перший день війни на Черкащині до тероборони записалося більше 500 осіб. На підтримку ТО Черкаська міська рада екстрено виділила 4 млн грн, а за кілька днів для ЗСУ місто надало 100 млн грн.
1 березня стало відомо про двох перших черкащан, які загинули у російсько-українській війні 2022 року. Відтоді список загиблих, на жаль, збільшується...
Натомість, правоохоронці викрили перших добровільних помічників агресора серед місцевих жителів Черкащини. Таких виявили навіть серед посадовців. А дехто займався безпосередньо шпіонажем.
У Центрі служби крові в Черкасах активно забирали кров усіх груп та резусів. На вулиці перед Центром крові вишикувалася велика черга з черкащан, охочих стати донорами.
Було оголошено про тимчасове припинення шкільного навчання дітей. Згодом у середніх навчальних закладах оголосили канікули. Також було зупинено навчання у закладах вищої освіти. Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко оголосив про те, що серед дитсадків працюватимуть лише чергові. Він закликав припинити ажіотаж на автозаправних станціях та завірив, що міські служби працюють у звичайному режимі.
Наприкінці лютого лікарні призупинили планові госпіталізації та операції. Проте, спеціалізовані медичні заклади, в тому числі онкологічні, кардіологічні, працюють і далі. Більше того, онкологи Черкащини отримали нове обладнання.
2 березня було оприлюднено Указ Президента України від 1 березня, яким голову Черкаської ОДА Олександра Скічка було звільнено з посади. Новим очільником області став екс-радник голови ОДА генерал-майор Ігор Табурець. Натомість, тепер уже Олександр Скічко став його радником. Таку рокіровку пояснили тим, що у воєнний час обласну військову адміністрацію має очолювати професійний військовий.
Відбулася й ще одна кадрова зміна. Замість очільника обласної прокуратури Олександра Вороніна, який звільнився і поїхав у західну Україну, керувати цим правоохоронним органом було призначено Дмитра Пархоменка.
Організація оборони і допомоги вимушеним переселенцям
Уже наступного дня після початку війни в закладах освіти Черкащини організували центри допомоги переселенцям та армії. Зокрема, такий центр запрацював у Черкаському вищому професійному училищі – тут розпочали готувати гарячі обіди для бійців тероборони і почали розміщувати перших вимушених переселенців, які стали прибувати з Херсону, Сум, Харкова, Скадовська. У школах Черкас, Сміли, інших міст області надають тимчасовий притулок вимушеним переселенцям. Досі на Черкащину прибувають біженці з Сумської, Харківської, Київської, Чернігівської областей.
Не залишилися осторонь і заклади вищої освіти – так, у ЧНУ ім. Б.Хмельницького прийняли студентів із Харкова.
Разом із тим, за організацію централізованої допомоги військовим, переселенцям і постраждалим регіонам України взялися й органи місцевого самоврядування. Так, у Черкасах збір допомоги було організовано в Будинку культури імені Івана Кулика. Згодом тут відкрився цілодобовий єдиний Гуманітарний центр.
Значну допомогу місто надає гарячим точкам України. По психологічну допомогу можна звернутися до Черкаського міського центру соціальних служб. Було організовано прихисток для переселенців із інвалідністю, безкоштовний лікарський прийом евакуйованих. Багатьох переселенців прийняв санаторій «Сосновий бір».
З огляду на те, що Черкащина для багатьох переселенців із гарячих точок нашої держави є транзитною, було налагоджено рух евакуаційних потягів у західну Україну (наразі, у зв’язку зі зниженням попиту, такі поїзди ходитимуть лише за заявками). Крім того, в ДСНС області попіклувалися про переселенців, які рухалися автотранспортом повз Умань, де утворилися значні скупчення машин. Рятувальники створили спеціальні пункти обігріву, куди станом на 10 березня звернулося 932 особи.
Посильну допомогу військовим та переселенцям стали надавати підприємці: хтось безкоштовно пригощає кавою, хтось годує борщем, хтось роздає хліб, хтось харчує всіх людей в одностроях, а хтось – тероборонівців, хтось безкоштовно стриже, хтось виготовляє консерви, зокрема, тушонку. 91-річна жителька Черкас щодня шиє подушки для захисників України. Представники великого черкаського бізнесу перепрофілювали свій «ковідний» фонд для допомоги армії. Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко віддав на потреби тероборони 5 власних автівок. А тролейбусники з першого дня війни організували безкоштовне перевезення пасажирів.
У Черкасах на волонтерських засадах було організовано виготовлення протитанкових їжаків, у тому числі – для оборони Києва. На їжаках черкаські умільці роблять написи в популярному стилі «Русскій воєнний корабль...» Долучилися до виготовлення цих оборонних засобів і сміляни.
Взагалі, волонтерський рух, який у 2014-2015 роках разом із добровольцями практично врятував українську державність, знов дивує чудесами організованості й ефективності. Зокрема, у невеличкій Вільшані, як тільки було повідомлено про те, що військовим потрібні комп’ютерні планшети, буквально за кілька днів було зібрано необхідну кількість цих апаратів.
Черкасці взялися і за організацію дозвілля маленьких переселенців, які вже бачили жахи війни. Так, актори черкаського музично-драматичного театру влаштували для дітей виставу. Крім того, в Черкасах для дітей переселенців облаштовують ігрові кімнати.
Відновлення повсякденного тилового життя
Попри те, що над Черкащиною постійно пролітають ворожі ракети (деякі з них удається збити, на щастя, останнім часом обходиться без жертв), Черкащина з перших чисел березня поступово пристосовується до нової повсякденності. Так, стало відомо, що в Черкасах вже є перші малюки, народжені в укритті пологового будинку під виття сирен оповіщення про повітряну загрозу.
Черкаські підприємства харчової промисловості працюють таким чином, щоб забезпечити необхідними продуктами і область, і інші регіони України, які цього потребують.
Черкаський міський голова Анатолій Бондаренко 9 березня закликав підприємців зробити все можливе для того, щоб відновити звичний режим роботи всіх магазинів у місті.
Було поступово врегульовано проблеми із постачанням в область грошової готівки.
Про поступове пристосування черкащан до нових умов життя свідчить нормалізація постачання області ліками. Порівняно з кінцем лютого, коли значна частина аптек в області закрилася, стан із забезпеченням Черкащини ліками значно поліпшився.
Більшість загальноосвітніх шкіл Черкащини вже знов навчають дітей, щоправда, поки що дистанційно. Відновилося навчання і в закладах вищої освіти.
Відновлюють роботу громадський транспорт, магазини, сервіси доставки тощо. Міграційна служба знов почала видавати паспорти. У Черкасах знов запрацював зоопарк, в Умані відкрився центральний ринок. З початком весняно-польових робіт у поля вийшли трактори.
У деяких містах Черкащини, зокрема, в Умані, Лисянці, Чигирині дозволили торгувати пивом. Урешті, як повідомив очільник області Ігор Табурець, з 21 березня торгівлю алкоголем дозволили в усій області. Втім, збереглися певні обмеження: продаж алкогольних виробів заборонено з 20.00 до 8.00. Вживання алкоголю військовими категорично не допускається. Крім того, у п’яних водіїв і далі забиратимуть автівки на потреби армії.
Допомогу черкащанам у налагодженні побуту воєнного часу надають і висловлюють слова підтримки партнери з-за кордону, в тому числі міста-побратими з Грузії, Франції, Австрії, Іспанії, Естонії, Ізраїлю, представники української діаспори в Італії. Навіть на мітингу в Нью-Йорку згадали про Черкаси!..
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як у Черкасах допомагають переселенцям і військовим.
Оборона Сміли: наша нинішня єдність сплачена пролитою кров’ю.
«Я до цього йшов вісім років»: Як у Черкасах люди самоорганізовуються і захищають місто.
реклама
