В суботу відвідав Золотоношу. Було цікаво побачити що то за свято придумали на 6 травня... Байкери, безкоштовна каша та вуличний баскетбол. Виступи дитячих колективів. Пригадав слово "майовка". Намагання скористатися генетичним тяжінням місцевих мешканців? Мета? Не знаю... мабуть, і досі залишив би думки десь при собі та продовжував би мовчки обмірковувати, що це було... Аби не звернув увагу в стрічці дивну кількість дописів від осіб поважного віку з сентенціями на рахунок марно забутого свята перемоги... Мешканців саме Золотоніського району, бо фейсбук таргетує стрічку автоматично додаючи туди "земляків".
Мовчати не хочеться. Вати, що переодягається у вишиванки і ніяк не лікується від ментального тяжіння до радянщини вистачає у представників всіх населених пунктів, без винятку. особливо їх кількість збільшується пропорційно зменшенню кількості населення містечка, села. Причини можуть пояснити психологи, але я не про те. Лише факти. В Запоріжжі намагалися врятувати пам'ятник виродку леніну, надягнувши на нього балахон, що нагадував вишитий українським орнаментом саван. Назвали це вишиванка. Але руський мір Запоріжжю та іншим містам в "червоній" зоні України зробив щеплення від братерської любові. Чим ближче до кордону та фронт, тим воно болюче. До мешканців Златокраю щеплення не дійшло. Іноді чують бабахи, лише в перші дні війни кілька разів в небі бачили червонозіркові бомбардувальники. Пощастило. Тому і є привід порадіти і спробувати врятувати свій комфортний совковий внутрішній світ.
В Золотоноші є парк. Його називають гучно - Меморіальний. Майже як в Нью-Йорку. Але цей парк скоріше має прохідну роль і не є місцем прогулянок місцевих мешканців. В парку сконцентровано кілька монументів різних епох. Найбільше помпезний присвячений Другій світовій. Навпроти нього в рази менший - російсько-українській війні. Зовсім маленький і такий, що нагадує надгробок - чорнобильцям. Але там є ще один монумент. Два прикордонних стовпчики, один в кольорах України, інший - червоно=зелений. Це, звісно, не стовпчик з білоруського кордону. Це стовпчик родом з СРСР. Монумент грає подвійну роль - з одного боку це монумент присвячений прикордонникам (звісно, радянським), з іншого - пам'яті війни в Афганістані, на який загинули 5 мешканців Золотоніщини. А ще там є кам'яна стела, на якій карикатурного вигляду металевий кашкет в кольорах прикордонних військ КДБ СРСР та з червоною зірочкою. Декомунізація* Ні, не чули. Тут, схоже, звикли загравати саме з цією електоральною групою. (Щось пригадав довгу та сумну історію з проведенням зборів в селах, що нині увійшли до складу ОТГ та "головуючих" на них лідерів громадської думки - здебільше орденоносних рептилоїдів)
Чомусь вже почав раніше думати про прогресивність маленького містечка. Але .... на другий рік великої війни зрозумів, що морок, що царює в головах певної частини поважного народонаселення нікуди не дівся.
В офісі років з двадцять лежав великий фоліант про історію Златокраю. Хоч я і люблю читати історичні книжки, все відкладав його на потім. Сьогодні відкрив ... шок. Комуністи, колгоспи, п'ятирічки. Дуже хотілося, щоб в цій частині Черкащині також почали відбуватися зміни. навіть війна не поставила всі крапки над "і". Я вже не хочу окремо писати про вплив місцевої парафії РПЦ на голови тутешніх. Може в цьому є секрет?
На фото той самий монумент прикордонникам кдб срср.
Валерій Воротник, журналіст
*Допис з «Фейсбуку»
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису