Ознайомившись з матеріалом «Кому потрібна «українська велич» Лутака?», розміщеним на сайті «Прочерка» за підписом «історика», ми, представники історичної науки, вважаємо за необхідне висловити свою думку з цього приводу.
Подані анонімним автором у наукоподібній формі факти настільки тенденційно перекручені і підтасовані, що не заслуговують навіть на дискусію. Розцінюємо цей зроблений з-під тишка випад проти відомого державного діяча України і в минулому керівника Черкаської області не тільки як аморальний вчинок, а й незнання автором ще зовсім недалекої історії.
Не вдаючись у деталі і не ставлячи за мету ідеалізувати минуле, водночас хочемо нагадати, що І.К. Лутак, починаючи з часу створення у 1954 році Черкаської області, майже 20 років був біля її керма (в 1954 – 1961 рр. працював головою облвиконкому, а у 1976 – 1988 рр. був першим секретарем обкому партії).
Та не посадами І.К. Лутак здобув шану і добру пам’ять черкащан.
У народній пам’яті він залишився керівником-новатором, який в непростих умовах того часу наполегливо домагався кардинальних змін в усіх галузях економіки області, задоволення соціальних проблем людей. Лише окремі штрихи: за роки його керівництва в області було збудовано і введено в дію 300 дитячих садків і 165 шкіл. В Черкасах та інших містах промисловість переорієнтовувалась на високотехнологічні і наукомісткі підприємства (приладобудування, радіоелектроніка). А сільське господарство Черкащини по виробництву на душу населення багатьох видів продукції вийшло на передові рубежі не лише в Радянському Союзі, а й в Європі.
І сьогодні черкащани і гості краю, відвідуючи обласний краєзнавчий музей, бібліотеку для дітей, площу Слави, Палац дитячої творчості з вдячністю згадують колишнього керівника області, який ініціював спорудження цих унікальних об’єктів. Цей перелік добрих справ можна продовжувати й продовжувати.
Незаперечна його роль у зміцненні навчально-матеріальної бази вищих навчальних закладів, яка поповнилась новим навчальними корпусами і гуртожитками, зокрема нинішніх національного і технологічного університетів. І за те, що в роки незалежності колишні інститути продовжують свою біографію уже як сучасні університети, нинішнє покоління викладачів і студентів значною мірою завдячують саме цій людині.
Прикро, що автор, зробивши свою невдячну справу і ховаючись від громадської думки, назвався «істориком». Відмежовуючись від таких «істориків», хотіли б нагадати, що кредо справжнього історика – об’єктивно і неупереджено висвітлювати історичні факти і процеси, правдиво відтворювати картину минулого, незалежно від своїх особистих переконань. І робити це чесно і відкрито.
Професор, кандидат історичних наук Перехрест О.Г., професор, доктор історичних наук Фареній І.А., професор, доктор історичних наук Бушин М.І., професор, доктор історичних наук Лазуренко В.М., професор, доктор історичних наук Корновенко С.В., професор, доктор історичних наук Гоцуляк В.В., професор, доктор історичних наук Драч О.О., доцент, кандидат історичних наук Земзюліна Н.І., професор, кандидат історичних наук Мельниченко В.М., доцент, кандидат історичних наук Голиш Г.М., професор, доктор історичних наук Чабан А.Ю., професор, доктор історичних наук Морозов А.Г.
* нагадаємо, що у розвиток дискусії щодо можливого перейменування однієї з черкаських вулиць у вулицю Лутака, сайт «Прочерк» розмістив думку історика, при цьому, пішовши назустріч автору, і не називаючи його імені. Автор не бажав називатися, аби уникнути зайвих переслідувань себе і своїх колег. Нині ми публікуємо реакцію на згадану публікацію істориків Черкаського національного університету.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису