Найпотужнішою туристичною перлиною Черкащини може стати музей Трипільської цивілізації у Тальному
Звітуючи про сто днів свого очільництва на Черкащині Олександр Скічко ще раз згадав про програму «Велика реставрація», у рамках якої збираються відновлювати ті небагаточисельні мистецькі, архітектурні надбання, які у нас ще не розвалилися до фундаменту. Якщо у цій програмі не буде «нововиявлених» пам’яток «Золотої підкови», які були збудовані у 2006 – 2008 роках і які фактично не є автентичними історичними цінностями, - то згоден, рятувати треба. І можливо, більше, ніж навіть уявляє пан Скічко. Бо він говорить про палац Шувалова у Тальному, про дерев’яний будинок архітектора Владислава Городецького у Мошнах, про палац Лопухіних у Корсуні… А ще б відновити Леськівський палац на Монастирищині, який багатьма експертами визнаний найкращою резиденцією у східній Європі, проте нині в жалюгідному стані. Це справді непересічні архітектурні творіння, які можуть зацікавити туристів.
Щоправда, у цьому році «Велика реставрація» на Черкащині обмежиться лише одним об’єктом – музеєм Тараса Шевченка у Каневі. Та, оскільки державна програма реставраційних робіт розрахована на кілька років, то є сподівання, що більшість архітектурних перлин нашої області таки буде відроджено…
У цьому контексті сьогодні необхідно заявити на повен голос про справжній потужний туристичний магніт, який здатен одразу вивести Черкащину на світовий рівень і привабити не лише туристів, а і світових науковців. А це унікальна сама по собі знахідка – трипільські городища в Уманському регіоні, зокрема, на Тальнівщині. Звісно, у Легедзино є музей Трипільської культури, і він досить популярний, проте відомий більше завдяки ентузіазму його директора та колективу, аніж державній підтримці.
А варто наголосити, що Трипільська культура – одна із найдавніших землеробських цивілізацій світу. Вона засвідчує, що на українських землях близько 7 тисяч років тому (!) жив досить розвинений народ: орав поля волами, засівав землю культурами, про які в більшості світу і не чули, будував багатотисячні поселення за складними схемами, виготовляв десятки видів посуду, призначення якого досі не можуть достеменно зрозуміти, ліпив фігурки українських степових «баб» та тварин, вишивав одяг і мав культові споруди, а отже, свою віру. І саме на Черкащині виявлені та досліджені найбільші у світі трипільські протоміста поблизу сіл Тальянки, Доброводи, Майданецьке, площею у кілька сотень гектарів і чисельністю жителів від п’яти до тридцяти тисяч. Цим трипільським поселенням близько шести тисяч років. І все це можна не просто уявляти, а побачити на власні очі і помацати руками на розкопках.
Саме такі пам’ятки нині користуються величезною популярністю у світі. Бо вони привідкривають завісу таємниць минувшини, додаючи нових міфів та розбурхуючи уяву. Саме по ці відчуття мільйони туристів їдуть у високогірні Анди в Перу чи у буйнозарості Китаю. А наші ж черкаські трипільські протоміста на кілька тисяч років старші за те ж місто інків Мачу-Пікчу чи Великий китайський мур! Просто їм не вистачає реклами й інфраструктури.
Колись, ще на зорі української незалежності, патріотичні посадовці столиці виношували ідею створити на базі музею Землеробства, що з 1986 року знаходився у згадуваному палаці Шувалова, - національний центр Трипільської цивілізації. Там і приміщення атмосферне, і величезний парк, які давали необхідний простір для масштабного задуму. Шкода, що ті мрії так і не стали реальністю. Однак це не означає, що від них треба відмовитись…
Чому б Олександру Скічку не підняти питання створення такого центру знову? Адже він цілком вкладається у концепцію «Великої реставрації», ба більше, поглиблює програму до справді масштабного національного проєкту із світовим прицілом. І головне, – якщо відновлення палацу Шувалова та доведення до ладу парку навколо нього таки заплановано, то чому не відродити їх у форматі національного музею Трипільської цивілізації. І розпочати це відродження можна уже нині, впорядкувавши розкопки на городищах, ремонтуючи дороги, що до них ведуть. Оформити їх, так би мовити, надати «презентабельного» для туристів вигляду. Ну, і розрекламувати. Принаймні, якби в якійсь європейській країні були знахідки історичних артефактів на кшталт «українського» Трипілля, там би вже постали десятки музеїв і мільйони туристів їх відвідували б цілий рік…
До речі, коли невідомі широкому черкаському загалу заїжджі дизайнери розробляли бренд області, вони нашу трипільську родзинку зовсім не врахували. Зліпили чи-то якогось козака, чи-то кочівника. А я б саме на трипільській темі цей бренд розробляв, бо це глибше, змістовніше, цікавіше для туриста і ми маємо тут, що йому показати.
Тому якщо Скічко готовий по-справжньому перетворювати Черкащину на туристичну Мекку – може почати з Трипілля. Гарантую, при грамотному підході результат не примусить себе довго чекати. Також переконаний, якщо наш креативний амбітний голова ОДА реалізує цей проєкт, то увійде в українську історію як справжній державний діяч і сподвижник правдивого національного відродження.
Леонід Даценко, народний депутат України 7-го скликання,
координатор черкаської Громадської гуманітарної ради
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису