Бродський: Кращим переговорником, ніж Кучма, може стати тільки Янукович

На політичному горизонті з'явився Леонід Кучма, причому – в дуже незвичному для суспільства амплуа: він нам запам'ятався як тиран і хресний батько української олігархії, душитель свободи слова і людина, за чиїм велінням вбили Гонгадзе, а сьогодні він піднісся весь у білому, практично –  як втілення надії нації на світ.

Наскільки коротка наша національна пам'ять! Сьогодні багато називають саме Віктора Медведчука злим генієм, автором української корупційної диктатури та проекту посилення залежності від Росії. Але Медведчук, насправді, був усього лише одним з ефективних інструментів Кучми. Сам президент виявився досить сильним і розумним, щоб дозволити собою керувати або віддати на відкуп самостійному гравцеві такі важливі сектори управлінського функціонала, як корупційний менеджмент і зв'язки з Росією. Тому я хочу попередити, або скоріше – застерегти суспільство від ще однієї великої помилки –  реінкарнації політичного... ні, не трупи, політичного злочинця.

Усього лише п'ятнадцять років тому розпочалася акція «Україна без Кучми», активним учасником якої був і я. Тоді не тільки політики і журналісти, а все суспільство розуміло, що Кучма приніс в країну затхлість і застій, і ми мріяли про очищення. Якщо хтось забув про це, послухайте плівки Мельниченка: я вірю, що вони правдиві, багато людей, які відвідали кабінет тодішнього глави держави, теж підтверджують реальність записів. На них Кучма дає вказівку пресувати політиків і бізнесменів, на них озвучує відповідне розпорядження по Гонгадзе. З цих плівок країна дізналася, як вищі чини займалися високопоставленим рекетом і приносили Кучмі на блюдечку акції високоліквідних підприємств. Прослухайте ці плівки ще раз, і дізнаєтеся, як зародився адміністративно-корупційний монстр Януковича: тоді ще губернатор Донецької області щомісяця заносив багатомільйонну данину Кучмі, про що звітував. Іноді просив про відстрочку, «тому що деякі козли платити не хочуть». І тодішній президент розпоряджався «тиснути».

Навіщо ми витягуємо із брухту те, що пішло по своєму шляху? Якщо і діставати його, то тільки для приводу до суду. Кучму варто посадити хоча б за одну так звану приватизацію «Кривожсталі»: своєму зятю він «підігнав» комбінат у шість разів дешевше ринкової ціни: Пінчуку комбінат дістався за 800 млн доларів, а на вторинній приватизації був проданий за 4,08 млрд доларів. Якщо на довічне цього злочину виявиться мало, то фактів роздачі державного майна під виглядом «роздержавлення» можна знайти предостатньо. Бо приватизація періоду Кучми – це банальна крадіжка, що підтверджують плівки Мельниченка. Той же Янукович приходив до Кучми і звітував: акції такого-то-то заводу на ваше прохання віддали тому...

Але це півбіди. Вся біда в тому, що при цьому Кучма не вирішував значущі проблеми країни, він їх консервував. Не вирішував мовну проблему, країна не платила податки, і президентська челядь була в числі перших «оптимізаторів». Саме при ньому створена тендерна мафія. У підсумку в нашій країні сьогодні менше 25% населення працевлаштовано офіційно, тоді як у сусідній Польщі – понад 50%. Як можна платити гідну пенсію людям, якщо більше половини працездатного населення працює в тіні? Запитайте про ваших гідні пенсії у мультимільярдера – за сумісництвом зятя Кучми – Пінчука.

Серед законсервованих проблем – це і Крим, і Донбас. Ніхто не займався розвитком цих регіонів, в Криму ділили землю, а з Донецької та Луганської областей стригли купони. І що тепер: ми хочемо законсервувати «ДНР» і «ЛНР», перетворивши їх у Придністров'ї? Тоді давайте в команду переговорників включимо і Леоніда Кравчука, який здав ядерну зброю в обмін на пустопорожній і, як виявилося сьогодні, недіючий акт про захист України.

Я проти смерті. Я не хочу, щоб наші хлопці гинули від куль терористів. Скажу навіть більше: якщо почнеться повномасштабна війна, то, незважаючи на те, що мені за 50, я інвалід радянської армії і рік пролежав у госпіталі, – піду на фронт добровольцем. Кажу це не для пафосу, а щоб ніхто не дорікнув мені позиції «сам дурень»: я люблю нашу країну, я її патріот, готовий за неї воювати. Я не націоналіст, але на відміну від багатьох націоналістів я на практиці роблю і готовий ще багато зробити для нашої України.

Парадоксальна ситуація: ми уповаємо на Кучму і мріємо повернути Януковича і його капітали. Але чим вони відрізняються один від одного? Тим самим, ніж сотні мільйонів доларів відрізняються від мільярдів: обсягами, але не принципами. Чим орли Кравченка відрізняються від «тітушок», а сам Кравченко від свого наступника Захарченко?

Учень перевершив свого вчителя. Але чи віримо ми, що вчитель зміг стати іншим? Чи у нас немає інших – насправді гідних – людей, які можуть представити націю на цих переговорах? Якщо таких дійсно немає, то потрібно говорити про трагедію нації, в авторитети якій тільки корумповані тирани.

Реінкарнація Кучми – це повернення країни в 2005 рік: переміг Майдан, люди сповнені надій і планів, але тут Ющенко приводить до влади команду антимайдану. Я погоджуся, що ми як країна знаходимося в складній ситуації, ми знесилені, але все одно повинні йти вперед. Якщо хтось вважає інакше, нехай запропонує в переговорники Віктора Януковича. Той вже, напевно, зможе домовитися з терористами.

Михайло Бродський, голова Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, соратник міського голови Черкас

* передрук, коментар виданню «Обозреватель»