Коваленко: Що там у школах з літератури рідного краю?

Зі студентством я та Катерина Вербівська погомоніли про літературу Черкаського краю, почитали свою поезію - на запрошення відомого професора, літературознавця Володимир Поліщук, який усе своє життя розорює на цьому поприщі цілик, засіяває та заврожаює ту ниву нашого літературного слова сотнями статей, есеїв, десятками книг, зокрема антологій, збірників, підручників, томищами енциклопедій... І все то НАША УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА - від давньої до сучасної. Література Шевченкового краю, яка представлена, зокрема, сотнями імен репресованих письменників!

І мене підоплечив до цієї справи, за що йому вдячна.

Словом, готовеньке. Тільки вчіть, учіться, пізнавайте, усвідомлюйте, відчувайте СЕБЕ, свою батьківщину через СЛОВО, в якому вкодований наш український дух і наша душа, через яке тече енергія нашого Роду, що дає силу БУТИ. В усі віки, в усі часи, особливо ж отакі, як зараз - межові.

Але ж чогось - НІ! Не можуть назвати наші вчорашні випускники шкіл, а сьогодні - філологи-першокурсники та психологи (з ними була зустріч) не те що бодай одного письменника-краянина, свого земляка з села чи містечка, а й класиків української літератури з Черкащини. Спромоглися згадати Шевченка і Нечуя-Левицького. І все! Складається враження, що література рідного краю, яка включена до шкільних програм, ігнорується, у першу чергу, вчителем. Десь на задвірках його викладацьких інтересів...

Нагадаю, що тільки в Національній спілці письменників сучасну літературу сьогодні представляє пів сотні черкащанських митців слова. І є сьогодні в учителя і свобода вибору творів для вивчення, і чудова нагода бодай 1-2 зустрічі на рік організувати для своїх вихованців. І це дасть емоційний ефект. І я знаю таких учителів - активних, невгамовних у пошуку шляхів ознайомлення із творчістю письменників рідного краю.

А діти ж таки хороші! Прикра, звісно, оця їхня поверховість знань.

У чому її причина? Ковід? Війна? Зміщені освітні акценти з україноцентричних предметів у бік математизації? Відсутність літератури? Що?

Це ж так повзучо-приховано формується національне БЕЗПАМ'ЯТСТВО.

Висловтеся, колеги.

Валентина Коваленка, екс-голова облради, поетеса

*допис з "Фейсбуку"