З 2014 року по даний час я, Курченко Андрій, є чинним військовослужбовцем Збройних сил України. Ще у 2014 році при обороні 29 блокпоста на Луганському фронті я отримав поранення і контузію. До цього часу лікую їхні наслідки. Згодом, після поранення, мені було призначено другу групу інвалідності внаслідок війни. Так сталося, що в свої 50 років я залишився без житла і сам. Тоді я вирішив скористатися своїм правом на компенсацію від держави для покращення житлових умов. Подав документи у відповідні органи при міській раді, і, наче, мене було поставлено на пільгову чергу. Причому мене запевнили, що до кінця 2019 року мені будуть виділені кошти від держави.
Але у вересні 2019 року мені терміново необхідно було поїхати у відрядження в зону ООС на 6 місяців. Я дуже переживав, що гроші на житло виділять, а я буду в ООС. Із фронту кожен місяць по 2-3 рази телефонував у довідкові служби, але все обійшлося – грошей для мене не вистачило, та й житлом на фронті я був забезпечений: два каремати, матрац, подушка і спальний мішок.
Але моє відрядження закінчилося у квітні цього року, і своє «житло» я був змушений здати старшині. По приїзді додому я, сподіваючись, що, може, хоч цього року здійсниться «мрія ідіота», почав штурмувати управління соцзахисту... І, о радість!, я дізнаюсь, що моя черга просунулася... тільки не вперед, а назад.
Нині у загальнообласній черзі я 41-ий, а в міській – 23-ій. Кажуть, що додалося пільговиків, які раніше стояли у черзі на квартиру і не були інвалідами війни.
Я не проти того, що хлопцям-фронтовикам потрібно поліпшувати свої житлові умови. Але коли мені сказали, що в черзі додалося інвалідів війни за рахунок депутатського складу облради та їхніх родичів, то в мене вже увірвався терпець, і мені захотілося самому подівитися у вічі цих депутатів – інвалідів війни, війни за дерибан держбюджету.
Кажуть, що у «ворів в законі» є правило – не кради де живеш! А ви, хлопці, вже занадто щось розійшлися – засовуєте свої брудні лапи у кишеню до фронтовиків. Не в наших правилах лякати (Боже, збав!), але ми зобов’язані вас попередити, що отримаєте по руках. Не забувайте, панове депутати, що Черкаси – це невелике місто, і всі одне за одного знають і все бачать, і мовчать із надією, що у вас прокинеться здоровий глузд та почнете хоч трішки думати про людей!
Ми бачимо і знаємо, що деякі депутати облради, працівники міськради намагаються втиснути своїх родичів у чергу на житло і отримати компенсацію. Ще раз попереджаємо вас – схаменіться!
Нам, фронтовикам, дуже прикро, що, поки ми на фронті, за нашою спиною ворог у депутатській подобі займається тим, що розкрадає те, що їм не належить, насамперед це – Україна!
Відео виступу – телеканалу «Антена»
Андрій Курченко, атовець, позивний «Дід»
* Текст для виступу не сесії обласної ради 12 червня 2020 року.
реклама
Коментарі
Іншого, хто затарює родичів квартирами за рахунок міського бюджету, я щось не знаю.
С водолазом.
Полиграф - твой дедушка? А я то думаю - откуда же у тебя такой ник.Наследственное видать.
Стрічка RSS коментарів цього запису