Щойно у парламентському комітеті культури завершилися громадські слухання щодо стану підготовки до 200-ліття Тараса Григоровича Шевченка. Півтори сотні учасників – усі ключові постаті шевченкознавства, музейники, громадські діячі. Була і влада у особі міністра культури Л. Новохатька та ще декількох представників.
Чотири години обговорення показали десятки напрямків, по яких треба працювати, аби ювілей Національного Генія не перетворився на малопомітну формальність. До 5-го червня комітет ухвалить остаточну редакцію рішення громадських слухань, до цієї дати приймаємо усі розумні пропозиції. Як і до складу Громадської Ради, яку вирішено утворити для контролю за ходом підготовки до ювілею при комітеті.
Зараз хочу сказати про декілька головних, на мою думку, речей.
Перше. Не можна битися ЛИШЕ над випуском елітних малотиражних академічних видань конче до дати ювілею. Бо 200 років Шевченку мають міцно засісти у голові кожного українця, а для цього потрібне масове нагадування про нашого Генія – мільйонними накладами. Тоді буде і діло, і результат.
Друге. Телебачення! Де короткі сюжети про Шевченка на всіх телеканалах? Де його поезія, прочитана у кадрі відомими людьми з найрізноманітніших суспільних сфер? Причому, ця робота не повинна стати клопотом лише державного ТБ, а справою усіх найбільших приватних телеканалів. Те саме стосується і радіо.
Третє. Візуальна реклама: Шевченко відсутній на вулицях наших міст, хоча до ювілею вже менше року. Він повинен з'явитися на рекламних носіях і, до речі, бути присутнім там не лише 9 березня наступного року, а весь 2014 рік і роками по тому. Бо це Шевченко.
Четверте. Музеї. Не буде паломництва до будь-яких експозицій, якщо до музеїв не стануть возити усіх школярів протягом навчання по декілька разів і з усієї України. До Києва, Канева, Моринців та Шевченкового, Черкас і всюди, де залишив свій духовний слід наш Геній. Хто це зробить? Ну не теперішній же міністр освіти!
П'яте. До Канева потрібно ж якось доїхати. Там, щоправда, є вертодром, але ж прості люди вертольотами не літають. Тому потрібні дороги, бо з обох берегів Дніпра заіжджати до Канева по нинішніх дорогах без почуття сорому за країну не можливо.
Список головного далеко не вичерпний – на повноту не претендую. Але точно знаю одне: ювілей Шевченка має бути святом не тільки державним, але і народним. А ще краще, аби ці два напрямки злилися воєдино. І таке можливе, але за справді народної, української влади.
Однак для цього, як сказав сьогодні на слуханнях шановний Євген Сверстюк, "щоб навчитись шанувати Шевченка, українці повинні навчитись шанувати самих себе".
Додати нічого.
В'ячеслав Кириленко
лідер партії "За Україну!"
* передрук з блогу на "Українській правді"
реклама
