Тисячі загиблих українців… героїв на фронті… вбитих невинних цивільних… Кровоточні рани посеред українських міст… гниле місиво у колись квітучих містах та селищах Таврії, Приазов'я, Слобожанщини та Донбасу…
Це ціна нашої байдужості! Ні, не байдужості сьогодні, а байдужості вчора, рік тому, 3 десятиліття тому!
Це ціна нашому суспільному та культурному пацифізму!
Це ціна нашої громадянської пасивності!
Це ціна потуранню з просування довкола російських наративів!
Жертви у Вінниці, Кременчузі, Бучі, Маріуполі і сотням інших українських міст та сіл - це наше горе, наш біль і наша КАРА!
Вісім років… Вісім клятих років війни на Донбасі ми були зайняті чим завгодно: політичними ср*чами, пошуком "нармальних руzкіх", виспівуванням руснявих "хітів" і закривання очей на реалії, війну і жертви війни!
Згадайте, останні роки нам було по***й на вбитих наших солдат! Ми ж нормально себе чухали: ср*лися довкола безпонтових ср*чів, ручкалися з "відбілювачами руснявих п***в" тощо…
Я кажу ми, бо, попри свою антикацапську позицію, вважаю, що зробив фактично нічого, щоб зупинити це! Був час, коли відчувалось, що втомився бити в дзвони, бити в морди проросійським валянкам! А тим часом довкола розправилися крила тварини типу опзжешніків та шарійовців, розповідаючи про "гражданску вайну" і утіснєніє рускаязичних… По суті, я робив мало, я робив "ні**я"!
Загиблий в боях за Україну наш черкаський Герой Павло Собко перед виїздом до Попасної слухаючи нове патріотичне Радіо Байрактар якось сказав: "Невже цьому суспільству треба було стільки років, щоб годний контент мав можливість з'явитися в публічному просторі і мав такий запит?"
А й дійсно, нам усім потрібна була добряче реальна п***на, щоб зрозуміти, хто наш ворог, чого він хоче, якою мовою говорить і чиї інтереси відстоює!
Загиблі цивільні сьогодні у Вінниці, раніше у Кременчузі, Бучі та інші - це ціна нашому зволіканню!
І навіть сьогодні мені в стрічці трапляються ті, хто починає забувати про війну і нити про повернення благ мирного життя…
Ті, хто знову заводить про какаяразніца…
Ті, кому важливо забути про реалії і на фоні трагедії весело мутить веселий двіж не пов'язаний з підтримкою ЗСУ чи постраждалих…
Зрештою, ті, хто говорить мовою ворога і відстоює її…
Народ, от чесно… Ви трохи при***ли розслаблятися! Кожен повинен працювати на перемогу, допомагати армії, підтримувати родини комбатантів, загиблих та поранених. Бо вони не за премією туди поїхали… Вони виправляють наші помилки, жертвуючи життям і спокоєм своїх родин!
І якщо ви досі цього не зрозуміли, то хз, що з вами має статися заради прозріння!
Олександр Носенко, журналіст
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Скільки снарядів та іншиж боєприпасів і зброі було закуплено для потреб ЗСУ за останні три роки? Є конкретний винуватець що ЖОДНОГО? Зараз бігає з простягнутою рукою по всьому світу засранець...
Бити в морду це цілком вагомий аргумент за державність,як для журналіста.Але такі аргументи тільки збільшують кількість корегувальників ...А довести, переконати це вже тяжко бо треба думати, чути,шукати вихід, враховувати час та ситуацію...В морду легше. Ось мордобій і перейшов у гучну фазу з танками,літакам и, ракетами....
Стрічка RSS коментарів цього запису