Новий громадянський рух «За третю республіку», ініційований Юрієм Луценком, додасть пікантності та конфліктності, тому що всі ці люди рухаються із різною швидкістю в політиці.
Якщо говорити на прикладі вуличних акцій, то однозначно буде вигравати той же Луценко, Тягнибок – бо вони є публічними людьми, які знають, що таке трибуна. Будуть програвати Яценюк і Кличко, але вони всі є конкурентами. От ми зараз чуємо критику в бік Яценюка, який, дійсно, не маючи досвіду, призначає на суботу повстання. Як у Мюнхаузена – зранку у нас війна, а о півдні у нас обід. Який же тут підхід до публічних акцій?
Що б опозиція не говорила, але існує загальне правило всіх тріумвіратів, «Канівської четвірки»: постійно присутня внутрішня конкуренція. В цьому відношенні, варто згадати й об’єднання за часів Ющенка, коли, прийшовши до влади, вони не змогли її поділити. Конфлікт росте, тому що найбільша проблема – це гординя. Де три-чотири козака, там п'ять отаманів. А серед лідерів нашої опозиції немає одного, але яскравого.
Загалом, якщо проаналізувати історію всіх повстань, то їх очолюють ті, хто переживають страждання разом із народом. Проблема у нас така, що повстання знедолених та зневірених в Україні очолюють банкіри, які живуть у комфорті, їздять на гарних джипах. Вони виходять і говорять, що є проблеми. Водночас, для них цих проблем не існує. Навряд чи ми б знали, що таке спартанське повстання, якби Спартак був банкіром.
Щодо резонансу, який може мати громадський рух Луценка, то варто пам’ятати, що дослідження показали: близько 15% українців готові вийти на вуличні акції. Але ж цю кількість «розтягують» між різними проектами. З одного боку – це проект «трьох», який вже почав працювати, і проект Луценка, який готується до роботи. Знову зростає конкуренція, проте варто пам'ятати, що не той вже Луценко, і не ті вже люди.
Якщо не буде в Луценка змістовної програми щодо подальшої діяльності, а лише повторення старого, то вони нічого нового не внесуть в життя. Сьогодні люди очікують конкретного, продуманого плану дій.
Те, що Луценко вирішив піти через створення громадського руху, означатиме, що він буде швидше не самостійний, а координуючий для тих громадських організацій, які вже існують. Вони хочуть виступити і як координатори, бо це розширює поле впливу, це буде «плюсом» для них, бо до громадських об'єднань більший рівень довіри, аніж до політичних. Якщо говорити про стратегію роботи із виборцями, то краще сьогодні працювати через громадське об’єднання, аніж через дискредитовані партії.
Рано чи пізно вони прийдуть в політику, оскільки громадські організації можуть бути використані як інститути, щоб потім на їхніх плечах все-таки прийшли до влади політики. Про вагомість його руху в суспільно-політичному житті країни можна вже буде говорити після проведення акцій, а поки варто чекати жорстоку боротьбу за лідерство в опозиційному таборі.
Я переконаний, що люди їх не підтримають. І це не тому, що немає претензій до влади, вони є, але йде питання, чи можна довіряти лідерам опозиції. Люди їм не довіряють. Луценку потрібно проаналізувати свою попередню роботу та дати відповіді на ті питання, які виникають в суспільстві. Водночас, все залежить від того, наскільки правдиво вони будуть вести діалог.
Володимир Олійник, народний депутат від Партії регіонів, колишній міський голова Черкас
* передрук, коментар «Газеті по-українськи»
Зазначимо, що екс-глава МВС Юрій Луценко анонсував створення громадського руху, який ставить перед собою мету «оновлення та будівництва країни». Ініціативна група вже сформована, але її учасники розходяться у прогнозах щодо термінів початку своєї роботи. Перед президентськими виборами новий рух має підтримати опозиційного кандидата на цю посаду.
реклама
