Андрій Лівицький, уродженець Ліпляви (поблизу Канева на Черкащині), підписував у 1920 році домовленості з Польщею - за економічну і збройну допомогу у війні проти москви полякам віддавали землі на захід від річки Збруч...
Після поразки Визвольних змагань змінив на посту очільника українського уряду в екзилі загиблого Симона Петлюру і залишався на посаді Президента УНР в екзилі 28 років: з 1926 до самої смерті в МЮНХЕНІ у 1954 році…
В одному зі своїх листів Лівицький писав, що не проти, аби всі його вчинки оцінювали якомога суворіше - аби лиш те робив "ВІЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ"...
До речі, вже в ХХІ столітті, теж у МЮНХЕНІ дипломатом, Генкосулом України на декілька років став інший уродженець лівобережжя Черкащини, Юрій Ярмилко із Золотоноші - але то вже зовсім інша історія, бо ЗАВТРА МЮНХЕН, ДЕ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ БЕЗПЕКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ, СТАНЕ БЛИЖЧИМ КОЖНОМУ ЧЕРКАЩАНИН У І КОЖНОМУ УКРАЇНЦЕВІ.
Головне, щоб на позитив!..
Андрій Кравець, черкаський журналіст
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису