Черкаський національний університет стоїть перед вибором – не лише вибором нового ректора, але й вибором стратегічного курсу. Закінчився контракт попереднього ректора, призначений виконуючий обов’язки ректора доктор економічних наук О. Черевко, восени нас очікують нові вибори ректора. Оскільки університет належить не лише його викладачам і студентам, але і всім платникам податків, і працює він не для своїх співробітників, а для всього суспільства, то цілком логічно обговорювати перспективи університету не лише в його стінах. (Тим більше, що наразі загальнодоступного майданчика для обговорень всередині колективу просто не існує.) Обговорення, власне, вже йде, але, наприклад, у не дуже цивілізованих формах у коментарях до сповіщень Прочерку про ситуацію в ЧНУ. Я пропоную нагальні проблеми обговорити без образ і в спокійному тоні.
Звісно, можна сказати, що нічого не потрібно міняти, бо й так ЧНУ по багатьом параметрам - перший в області. (І в цьому, зокрема, велика заслуга усіх повоєнних ректорів – М. Довгяло, І. Кобиляцького, О. Тканка, Ф. Боєчка, В. Поліщука, А. Кузьмінського, і сотень викладачів, які присвятили своє життя студентам, освіті і науці.) Дійсно, за цитованістю праць науковців ЧНУ займає зараз досить високе 21-ше місце серед усіх українських навчальних закладів, за офіційним рейтингом МОНУ – хоч і аж 125-е, але інші черкаські та уманські ВНЗ – ще нижче. При вході в головний корпус ЧНУ кожен може побачити надпис – «територія, вільна від корупції».
Більше того, критичні зауваження, які прозвучать нижче, можна було б адресувати майже всім вищим навчальним закладам України. Не зважаючи на деякі критичні ремарки нижче, кожному потенційному абітурієнту, який хоче навчатися в межах Черкаської області, я відповідально заявляю, що краще нашого Черкаського національного вони не знайдуть. Однак однією з ознак здорового колективу є якраз здатність до самокритики.
То що – все з нами нормально?
Тоді спробуйте (я звертаюсь до викладачів ЧНУ) відповісти на 7 питань:
1. Якщо Ваші студенти спробують після отримання диплому бакалавра скласти загальний або зі свого основного фаху стандартний «західний» (тут «захід» - це і США, і Сингапур) тест GRE (General Record Examination) – скільки відсотків із них зможуть набрати пристойну кількість балів? Хоч 20 відсотків набереться?
2. І ще важливіше питання – а ви самі (викладачі) зможете розв’язати всі задачі цього тесту? Якщо не всі, то який відсоток задач (питань)?
3. На Вашу думку – скільки інших науковців в Україні і, що особливо важливо, в інших країнах читають ваші наукові статті, використовують їх, цитують їх?
4. Чи всі Ваші колеги за своїм фаховим рівнем відповідають тим ступеням і званням, які вони мають?
5. Чи приходилось Вам чи Вашим колегам під час підготовки і захисту дисертацій платити гроші «повз касу» - в руки? (Наприклад, опонентам чи ще комусь?)
6. Чи не зустрічали Ви систематичних запозичень без посилання (плагіату) у працях своїх колег чи (не дай Бог) Ваших власних?
7. Чи Ви впевнені, що студенти університету ніколи нікому не платять за заліки чи оцінки (особливо це цікаве питання для заочників)?
Якщо відповіді на ці питання Вас задовольняють або просто не цікавлять, то далі цей текст можете не читати.
Бажаю успіхів новому виконуючому обов’язки ректора. Сподіваюсь, що він зможе скористатись своїм досвідом управління і зв’язками на різних рівнях на користь української науки і освіти, а також провести вибори нового ректора так, щоб наш університет отримав дієздатну ректорську команду, яка виведе його на нові рубежі і забезпечить відповідність сучасним вимогам.
Я працюю в ЧНУ 33 роки. Це давно вже мій дім, і я переживаю (як і всі ми), щоб він був у нормі і мав хорошого керівника з дієздатною командою і чітким планом дій. Ми всі самі неідеальні, грішні, і не сподіваємось мати ідеальне керівництво, але хотілось би вибрати собі найкращий варіант із усіх можливих. Зараз, перед виборами ректора, ми зможемо почути програми, наміри різних команд.
Звичайно, ми всі вже відвикли довіряти словам і лозунгам претендентів на будь-які високі посади. Всі ми знаємо, що найважливіше для вибору – це не обіцянки, а «історія хвороби», тобто реальний послужний список зробленого претендентом. (Як сказано у прислів’ї, «Час – найчесніша людина»!) Можна мати хороші наміри, цікаві ідеї, але не мати організаційних здібностей, і тоді всім програмам грош ціна. (Деяким своїм опонентам, які шукають хитрі наміри там, де їх немає, я зразу кажу, що не маю достатніх організаційних здібностей і тому не розглядаю і не буду розглядати для себе жодних посад, вищих за посаду завідувача кафедри фізики, яку зараз обіймаю.) З іншого боку, без стратегічного плану навіть хороший організатор буде лише відповідати на зовнішні чинники, примушуючи університет здійснювати хаотичне броунівське блукання у складному неоднозначному світі. Потрібен стрижень, базові принципи та ієрархія пріоритетів.
Хотілось би запропонувати деякі ідеї щодо можливої стратегії розвитку університету. Частина з них можуть виглядати «маніловщиною», але час зараз біжить стрімко, і те, що здавалось фантастикою ще років 20 тому, давно стало реальністю. Буду радий, якщо хоча б 20 відсотків із запропонованого буде схвалено і прийнято і хоча б 10 відсотків реалізовано.
При цьому я буду намагатись описувати стан речей по можливості чесно (оскільки згоден із передвиборчим лозунгом нинішнього президента – жити по новому) . При цьому будь-які прізвища буду називати лише якщо згадую їх у позитивному сенсі. Не відчуваю морального права озвучувати свої персональні претензії до будь-кого на сторінках загальнодоступного інтернет-видання. Персональну критику колег не вважаю коректним виносити на спільне обговорення за межами університету. Закликаю до цього і тих колег, які вирішать долучитись до дискусії. Більше того, якщо ця публікація викличе обговорення, то збираюсь відповідати лише добродіям, які будуть дискутувати під власними іменами. (Взагалі – я сподіваюсь, що Україна вже стала достатньо вільною країною, щоб не ховатися за «ніками».)
1. Наука. Головне – перехід до виключно міжнародних критеріїв планування, виконання та оцінювання наукової роботи.
1.1. Критерії оцінювання наукового рівня – дійсного і бажаного. Україна має один із найвищих рівнів за кількістю академіків на одиницю населення, але це поки що не зробило українську науку кращою за американську чи європейську. Потрібно перенести акцент із звань і ступенів, які ми самі собі роздаємо, на необхідність реально працювати на світовому рівні. На мій погляд, на сьогоднішній день на світовому рівні в університеті працює лише одна теоретична група - професора Б. Мінаєва з квантової хімії. Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитись, наприклад, загальнодоступний сайт Scholar.google і набрати там латинськими літерами прізвище та ініціали (minaev bf), або ж просто перейти за посиланням http://scholar.google.com.ua/scholar?q=minaev+bf&btnG=&hl=ru&as_sdt=0%2C5 . Ви побачите по цьому посиланню практично всі відомі міжнародній науковій спільноті публікації професора Мінаєва (в порядку спадання цитованості). Також можна подивитись список найбільш цитованих науковців України, в яких професор Мінаєв (з індексом Гірша 19 по системі Scopus без урахування самоцитувань) займає високе місце 39 (серед усіх фахівців із усіх спеціальностей: http://jsi.net.ua/scopus/ratings_sci/index.html ). Ще дві-три невеликі групи в університеті працюють, на мій погляд, на середньоєвропейському рівні і мають позитивну динаміку. Також, ще десь із десяток науковців університету є добре знаними в Україні, але за її межами на сьогодні практично невідомі. (І це стосується не лише українських філологів, для яких Україна плюс діаспора обмежують коло зацікавлених.) Мої оцінки наукового рівня основані на певному досвіді - останні 20 років за запрошеннями закордонних наукових центрів мені довелося проводити наукові дослідження і читати лекції аспірантам і магістрантам в університетах та інститутах Лос Анджелеса, Мюнстера, Геттінгена, Гренобля, Марселя, Сингапура. Кракова, Дубни, Дебрецена, Ейндховена. Взагалі кажучи, названі вище цифри все ж показують певний прогрес, оскільки, наприклад, сорок років тому на всесоюзному рівні (про світовий тоді було важко говорити) із черкаських науковців знали лише М.Босого (фізіологія), М.Фонкіча (наукова фотографія та оптика) і Г.Бугаєнка (методика викладання класичної механіки та електродинаміки). Але ж і заклад наш тоді називався педагогічним інститутом імені 300-річчя возз’єднання України з Росією!
1.2. Я не закликаю робити із бувшого Черкаського педінституту Нью-Васюківський Гарвард. Але без підвищення наукового авторитету ми програємо конкуренцію за хороших абітурієнтів не лише університетам Києва, Харкова, Львова, Одеси, але тепер (після асоціації з Європою) і університетам Варшави, Вроцлава, Кракова, Праги, Брно та іншим, які вже зараз виступають потужними конкурентами на ринку освітніх послуг. Що ж потрібно для кардинального підвищення наукового рівня університету? Для цього в першу чергу НА ВСІ кафедри потрібно залучати фахівців світового рівня, які могли би стати центрами притягання творчої перспективної молоді. Враховуючи дуже обмежені матеріальні можливості університету, це могли би бути в першу чергу ті, для кого статус може виявитись важливішим, ніж зарплата. Це українці за кордоном або європейські професори на пенсії. Це зовсім не обов’язково мають бути доктори українських наук – хай це будуть прості доктори філософії, але з досвідом роботи у світових наукових центрах та з пристойним індексом Гірша. Перший приклад: професор-філолог Легенхаузен із Мюнстера, якого 7 років тому ми разом із німецькими філологами запросили, і він тепер кожного року приїжджає в Черкаси і проводить дуже ефективні заняття. Інший приклад: випускники фізмату – мої бувші студенти, які захистили дисертації докторів філософії і успішно працюють за кордоном – Віталій Вовк (нині Швейцарія), Сергій Леонцев (нині США), Андрій Тарановський (нині Нідерланди), Олександр Малий (нині Норвегія), Вадим Куліш (нині Сингапур). Я знаю, що є також успішні випускники черкаського факультету (нині інституту) іноземних мов ЧНУ за кордоном. Можна дати рекламу через наукові мережі. Нам же необов’язково запрошувати лише черкаських випускників. Наприклад, я періодично в системі RESEARCH-GATE отримую сповіщення про вакансії мого рівня (професорські) по всьому світу. Мені особисто вже за віком пізно кудись надовго їхати, а от мобільній молоді та навіть середньому віку це може бути і по силам, і цікаво. То давайте спробуємо «заманити» їх у Черкаси! Ми можемо організувати оголошення теж по всьому світу – можуть спробувати допомогти і особисті контакти наших викладачів. Наприклад, численні міжнародні зв’язки має професор англійської філології, фахівець у галузі когнітивної лінгвістики С. Жаботинська, ряд інших професорів. Так що пошук здійснити можна. Ми навряд чи зможемо запропонувати кандидатам пристойну зарплату, але можемо принаймні дати статус (наприклад, завідувача кафедри) і можливість набирати аспірантів. Можна подумати і про запрошення перспективних іноземних діючих вчених із країн, які за матеріальним станом ненабагато випередили Україну (і поки що не «розбалувані» матеріальним комфортом), але які вже мають потужні наукові школи міжнародного рівня (Індія, Китай). Оскільки викладання фахових предметів у нас і так уже все частіше проводиться англійською мовою (особливо для магістрантів), то мовний бар’єр не повинен стати перешкодою.
1.3. Для запрошення перспективних фахівців було б не гріх залучити можливості Черкаських обласних керівних органів та жителів Черкащини, які захочуть, щоб їх дітей та онуків учили в самих Черкасах фахівці світового класу.
1.4. Необхідно націлювати всіх, особливо молодих науковців університету на публікацію в тих виданнях, які реально читають у світі. Варто відмовитись від «3-С видань» («Сам написав - Сам видав, Сам читаєш», від видання монографій цього ж класу «3-С». Це може зберегти масу сил і навіть коштів для більш творчого використання інтелектуальних ресурсів університету.
1.5. Необхідно принципово змінити принципи формування наукового рейтингу у ЧНУ. За основу потрібно взяти індекси Гірша та імпакт-фактори журналів, у яких публікуються статті науковців ЧНУ. При цьому необхідно провести роботу з виявлення тих видань, які оголошують несправжні, фейкові імпакт-фактори і заробляють на цьому гроші (уже й такі є у світі!). Для цього потрібно користуватись лише традиційно визнаними системами Scopus, Web of Science.
2. Освіта: На мій погляд, найважливіше завдання - перетворити університет із фабрики з виробництва дипломів у фабрику підготовки бакалаврів, із яких готові до подальшого навчання на рівні тестів GRE хоча б 30 відсотків. і в майстерню з підготовки магістрів - і тут уже потрібна «ручна», індивідуальна робота.
2.1. Потрібно спробувати забезпечити якісну підготовку принаймні бакалаврів на рівні, достатньому для вступу до магістратури у зарубіжних університетах. Ми повинні показати батькам, що якщо вони вже так хочуть, щоб їхні діти мали дипломи «крутіших» університетів (інших країн чи Києва), то вони можуть їх навчати перші чотири роки на бакалавраті ЧНУ, і отриманого рівня буде цілком достатньо для доучування в магістратурі найкращих університетів. Я ввважаю, що кваліфікація викладацького складу ЧНУ достатня для цього.
2.2. Було б здорово втілити 30-річну мрію викладачів університету про створення Ліцею-інтернату при ЧНУ.- Місце впровадження досягнень педагогів ЧНУ, підготовки свої власних абітурієнтів.
2.3. Головна пропозиція щодо навчальної роботи подібна до ідеї магазинів натуральних продуктів – зробити акцент на добротність підготовки, навіть якщо задля цього прийдеться відрахувати процентів із 10 студентів.
2.4. Побажання до навчальної частини – перенести акцент із контролю (який, безумовно, необхідний, бо всі ми – люди грішні і не завжди виконуємо свої обов’язки цілком відповідально) на консультації та допомогу в знаходженні і впровадженні нових форм роботи, досвіду інших університетів України і світу.
3. Господарська діяльність. На мій погляд, господарська частина у нас у порядку (тьфу-тьфу-тфу). Аби не погіршити! У багатьох є питання з приводу оплати за навчання, але тут я некомпетентний.
4. Почуття гумору у ректора може виявитись вирішальним фактором. Коли всі Ваші найближчі підлеглі стануть Вам говорити, що Ви все робите правильно, що Ви видатний учений, а тих, хто так не думає, треба витісняти – то тут якраз потрібне почуття гумору. І звичайно, варто тоді замислитись, чи нормальна у Вас команда. Кожен король, кажуть, мав блазня (російською - «шута»), який міг навіть королю говорити правду. Замість «шута» було б добре, щоб, крім офіційної адміністративної команди, ректор мав команду експертів – Громадську раду, на якій можна було би «прокачувати» можливі плюси і мінуси ініціатив і рішень перед їх оголошенням. Громадська рада могла би також бути одним із джерел нових ідей для ректорської команди (звичайно, відбір ідей і рішення про їх втілення повинні залишатись за ректором).
Звичайно, чимало важливих аспектів роботи університету залишились поза цим матеріалом. Зокрема, я нічого не писав про зв’язки з виробництвом, про громадське самоврядування, про профспілку, про роботу зі студентами, про кураторів і про тьюторів, про долю студентського санаторію-профілакторію, про спортивну базу і таке інше. Думаю, що якщо конструктивна дискусія почнеться, то знайдуться і цікаві конструктивні пропозиції з усіх питань майбутнього життя університету.
Щоб далеко не ходити – можна провести дискусію безпосередньо в коментарях до матеріалу.
Андрій Гусак, професор, зав. кафедрою фізики
Відомості про автора: Андрій Гусак, 60 років, доктор фізико-математичних наук, зав. каф. фізики ЧНУ, цитовані публікації найлегше побачити за посиланням на gusak am
Резюме – за посиланням ТУТ.
На момент підготовки матеріалу індекс Гірша за системою Scopus – 17 (без урахування самоцитувань - 14), за системою Scholar Google – 22.
Деякі думки з приводу науки в університетах були обговорені в статті в Дзеркалі тижня півтора року тому.
Коментарі
"Чи всі Ваші колеги за своїм фаховим рівнем відповідають тим ступеням і званням, які вони мають?"
особливо стосовно людини, яка під його керівництвом (якщо не сказати більше...) нещодавно отримала ступінь доктора фізико-математичних наук, працює на його кафедрі....а задачок з Римкевича не розв'яже...
Да,...подвійні стандарти...
Який університет потрібен Черкащині? Відповідь: Україна не стає вільною країною. Зміни керівників ВНЗ, областей, обл-райрад відбуваються за старими схемами. Нові Закони після Майдану не діють, колишні ... знову домовляються задля влади, олігархи керують і купують все далі... Грошей на зарплату держпрацівникам , педпрацівникам не має, наука не потрібна. У ВНЗ панують корупційні домовленості, немає оновлення, відбуваються іноді лише внутрішні ротації. Тому потрібен "університет" для того, щоб обслуговувати все наведене без проблем...
Цитую Йшов мимо:
Шановні професори, а Вам самим ще не набрид такий стан речей? Може нарешті зможете обрати людину, яка дійсно працюватиме на благо нашого університету та його студентів? Інакше ніколи не зможете подолати рівень "педу" та "бурси" з відповідними абітурієнтами.
Стрічка RSS коментарів цього запису