Гаврилюк: Радійте ночі, що накрила

Поночі...

Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла...Ні. Краще Сковородинівське «хто сліпий, тому скрізь ніч».

Мене ця ніч накрила в магазині. Мене і ще 2 добрі десятки таких, як я. Тому виходили з магазину з розчепіреними сумками (чи не вкрала, бува, кусок сала). А тоді в темряві чалапала, намагаючись обійти ямки і ямиці на тротуарі. Але вдавалось через раз. І я нарешті емпірично зрозуміла водіїв і тут же їм позаздрила: було би добре, аби і в людей були ресори).

Біля 2 стоматполіклініки людно - їх теж накрила ніч. А я уявила себе у кріслі з роззявленим ротом, лікаря з бормашиною і... ніч накрила)))

Посміхаючись, човгикаю далі і згадую 90-і, коли світло відключали щодня і не на півгодини. Коли дітей зі школи ми виводили зі свічками, а на вулиці їх зустрічали зі свічками батьки (про телефон з ліхтариком тоді ніхто і не мріяв, бо не знав, що таке є). Коли ми заздрили сусідам, бо у них був крутезний ліхтар з радіолою, і можна було читати. А ми спалювали по кілька свічок за вечір або нічого. І оте НІЧОГО пам’ятається зараз, як найкращий час у нашій сім"ї. То були години спілкування з дитиною. Ми розповідали їй казки, бувальщину, а коли ресурс вичерпувався, придумували на ходу і сміялися з придуманого, іноді співали. Було поночі, холодно, голодно, але ми були щасливі.

Я до чого. Не кричіть «караул» і не панікуйте. Радійте ночі, що накрила. Є нагода побути з родиною, з дитиною, без гаджетів (хай би вони всі розрядились). І буде вам щастя. Аби тільки війна закінчилася(

Галина Гаврилюк, екс-Директор Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації

* допис зі сторінки у «Фейсбуці»