Особливо вражає історія одного з них, який після п’яти місяців тортур утік з полону, пристреливши вартових, і після цього переховувався в українській родині на самому кордоні з Росією. Коли мене, також колишнього полоненого, попросили поговорити з ним по телефону, я запитав: «Як ти?» А цей хлопчик, молодший за мого сина, змучений і зранений, відповів: «Вірний Присязі!» Пацан п’ять місяців у підвалі просидів!
Нам удалося трохи підлікувати його на місці, після чого евакуювати на контрольовану Україною територію...
Такі, як цей хлопець, а їх багато, це не те що справжні герої, це особливі українці. Я пишаюся, що живу з ними в одній країні. Це сильні та чесні люди. Кожен із нас мусить бути гідним жити поруч із ними!
У 2014 році мені дуже не хотілося їхати на окуповану територію Донбасу, хоч і мета була благородна – визволення наших воїнів. Зрозуміло, адже в мене сім’я, хочеться жити мирно, виховувати внуків... Але іншого вибору не було. Взявши благословення у владики Іоана, митрополита Черкаського і Чигиринського, я поїхав. Так, було важко, так, довелося пережити сто страшних днів полону, але свою місію я врешті виконав – хлопці, по порятунок яких я туди поїхав, повернулися додому.
Сьогодні у моєму житті – ще один період випробування. Дуже не хотілося вв’язуватися в усю цю боротьбу, брати участь у виборах (Валерій Макеєв – кандидат у народні депутати України по 194-му виборчому округу від партії «Сила і честь», – ред.) Але владика Іоан благословив, і це було для мене надзвичайно значимо. Власне, не тільки сам факт благословення мого духовника, а те, як він це зробив. Як і личить Божій людині, владика не сказав щось на кшталт «Іди, і побори їх! Ти маєш це зробити!» Ні! Все було набагато смиренніше. Митрополит Іоан, благословляючи, тільки й сказав: «Нехай на все буде воля Божа…» Це саме найкраще у світі благословення!
Я дуже хвилююся за державу. Відбувається зміна влади, у парламент та виконавчі структури приходить дуже багато молодих, симпатичних, але недосвідчених людей. Як сказав лідер партії «Сила і честь» Ігор Смешко, якого я дуже поважаю, сьогодні загроза безпеці України велика як ніколи. У нас не буде часу «перевзуватися на ходу», як це було в 2014 році, коли до Верховної Ради прийшло багато людей у погонах – і в результаті такого слабкого парламенту, як зараз, ще не було ніколи. А той, який ми оберемо 21 липня, буде слабкіший у рази. Якщо там буде 10-20 справді фахових людей (на 450 депутатів), які відразу готові працювати над законами, то це буде дуже добре...
Надія на те, що покращити ситуацію можна, є. Коли Дмитро Городон умовляв Ігоря Смешка взяти участь у президентських виборах, той спочатку категорично відмовлявся, бо не бачить для себе можливості брати в олігархів гроші на вибори. А в результаті Смешко набрав у Черкасах 10%, а на своїй малій батьківщині (на Христинівщині) – всі 17%. І це без жодних олігархічних фінансових вливань!
Ми знаємо, які гроші витрачаються на вибори, в тому числі й на Черкащині. Деякі кандидати тільки по нашому черкаському округу мають виборчий бюджет 7,5 млн грн, інші 5 млн, 2,5 млн. Звідки такі кошти в людей, які в своєму житті, вибачте, будки собачої не побудували? Від олігархів! Як би вони не фарбувалися, які б знамена не носили. Але якщо мало не щодня розкидають агітацію в кожну скриньку, проводять ефіри, розвішують десятки білбордів – це не їхні особисті чи партійні кошти!
У нашої політичної сили немає того ресурсу, який є у наших опонентів. Але я переконаний, що я їх подолаю! У мене три вищих освіти. Я – юрист, адвокат із досвідом. Я знаю, що таке захищати право людей, що таке законотворчість, як вона реалізується на практиці.
Зокрема, мені відомі всі підводні камені підвищення тарифів. Я представляв у суді «Черкасиводоканал» і знаю, як працюють комунальні підприємства. Сьогодні запроваджувати в цій сфері ринкові стосунки – річ неможлива, адже значна кількість людей у працездатному віці виїхала за кордон, а в Україні залишилися пенсіонери, які не здатні платити за ринковими тарифами. Цей соціальний момент необхідно враховувати!
Відома мені й ситуація з черкаськими СУБами, штучно доведеними до банкрутства й заміненими фірмою-монополістом. Я не знаю, який закон при цьому Черкаська міська рада не порушила. При цьому вражає, що в керівництві міськради – не тільки люди, для кого це перше робоче місце, а й фахові юристи! Там десятки разів порушували процедуру, і у справедливому, законному суді довести це дуже просто!
Особливо дивує позиція міського голови Анатолія Бондаренка, котрий заветував рішення сесії, що скасувала результати конкурсу, за якими в місті з’явився єдиний приватний управитель багатоквартирних будинків. Відповідно до законодавства, Анатолій Васильович, якщо вже вирішив зупинити рішення сесії, то мав би невідкладно подати на заплановане засідання сесії подання про повторний розгляд питання і вказати на недоліки, які він пропонує депутатам усунути. Всього цього в розпорядженні міського голови не було. Натомість Анатолій Васильович просто зупинив рішення і... пішов у відпустку. Сьогодні я звертаюся до суду з проханням скасувати це свавілля. На жаль, навіть під час передвиборної кампанії доводиться займатися вичисткою цих «авгієвих конюшень».
Таких ситуацій в Україні – чимало. На жаль, прокуратура належним чином на них не реагує. Я переконаний, що нам слід запровадити американську модель, за якої місцеві виборці обирають собі правоохоронців та суддів. Тоді вони відповідальні перед громадою й відповідають перед нею. Усе це – питання законодавчого рівня.
Я йду до Верховної Ради, зокрема, для того, щоб там порушити питання доступу людей до правосуддя, питання належного захисту прав громадян. Влада, прокуратура, суд, повинні мати довіру українців. Інакше вони нормально працювати не зможуть!
Валерій Макеєв, юрист, секретар Національної спілки журналістів України, громадський діяч, кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» по 194-му виборчому округу
* Передвиборна агітація
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису