Макеєв: «Віденські вафлі. По-черкаськи:-)

Хто ще не смакував «Віденські вафлі» - наполегливо рекомендую.

Та вимальовується і певна оригінальна альтернатива: «Віденські вафлі по черкаські».

За тиждень перед Новим, 2021 роком, на «виховній годині», міський голова просто в обличчя керівнику КП «Черкасиводоканал» «пред’явив»: «Один раз я літав у Відень і домовився щоб вам списали 25 млн грн…«МИ!» досягли джентельменської угоди, що ви будете розраховуватись своєчасно, за послуги, ЯКІ ВОНИ ВАМ НАДАЮТЬ!

ВИ ЦЕ ПИТАННЯ ПОРУШИЛИ…». https://www.youtube.com/watch?v=gIYzfxzsPB4&feature=emb_logo

З першоджерела – з вуст самого Анатолія Васильовача ( у якого ми «По прильоту із Відня» брали інтерв’ю, чітко зрозуміло - хто з ким і про що домовлявся: Мер Черкас Бондаренко говорив про те, що були певні домовленості із Дмитром Фірташем, щодо належної співпраці та своєчасних розрахунків КП «Черкасиводоканал» з ПрАТ «Азот». Та, на сьогодняшній день наявні певні проблеми із розрахунками «за домовленостями», у наслідок чого, разом з іншим, міський голова запропонував керівнику КП «Черкасиводоканал» написати заяву про звільнення «за власним бажанням».

- Не бачу підстав, - лаконічно відхилив пропозицію керівник Черкасиводоканалу.

Чи така вже мутна вода на комунальному підприємстві?

І… «меня терзают смутные сомнения», - чому розмову про звільнення керівника КП «Черкасиводоканал» міський голова почав зі згадки про вояж до Відня?

За Фрейдом?

Не все так просто. Якщо «зріти у корінь», то, судячи з усього, про щоб не говорили «у Відні», навіть під каву із «віденськими вафельками», думки були… про очисні споруди, які здійснюють очищення комунальних стоків міста Черкаси.

28 грудня 2020 року у актовій залі КП «Черкасиводоканал» відбулась зустріч трудового колективу із депутатами 2опозиційних фракцій»: не було ніяких фуршетів із «віденськими вафлями», та було вдосталь і емоцій, і, головне, фахових пояснень щодо того, яка реальна ситуація на підприємстві.

Над сказаним є підстави замислитись.

Майже за класикою: «замітьте – не я це сказав»: «Один раз я літав у Відень і домовився щоб вам списали 25 млн грн…«МИ!» досягли джентельменської угоди, що ви будете розраховуватись своєчасно, за послуги, ЯКІ ВОНИ ВАМ НАДАЮТЬ!» ( А.В. Бондаренко).

Давайте досліджувати. Що ж міський голова «пред’явив» керівнику КП «Черкасиводоканал», як непереборні підстави для звільнення?

За «класикою жанру» - теза №1: директор отримує «завелику зарплату».

Як на мене, розкрутка цієї теми – класичний «постріл у ногу»:

- по перше: керівники Комунальних підприємств самі собі ані зарплат, ані премій не призначають.

Зарплата – виключно за контрактом, який підписано керівником КП із міським головою (!!!), а преміювання здійснюється виключно за наказом куратора- департаменту ЖКП Черкаської міської ради.

- по друге: аналогічна ситуація із утриманням всього апарату органу місцевого самоврядування. Так що… «заліковуємо постріл у ногу».

Теза №2: «Ой, у Вас тут такі штрафи від аудиторів!».

Також, можемо тільки і потішитись, і поспівчувати.

Історія «штрафів від аудиторів» публічна, і всим добре відома, і має навіть показовий бренд: «Черкаси будуть чинити опір!». Саме після такого виступу міського голови, батл підтримав і Президент, пообіцявши перевірки з боку всих підвласних відомств. На повірку, «підвласними» виявились лише аудитори, і то… «по різному»: кудись «руки не дійшли», кудись «не пустили», ну а там де впустили – відірвались по повній: за офіційним повідомленням Держаудитслужби у Черкасах нарахували порушень аж .. на 2, 5 МЛРД ГРН, у т.ч. на 144 млн – по «Черкасиводоканалу». Тобто, із тих місць, куди аудиторів таки допустили до перевідок по черкаським комунальним службам, «Водоканалу» дісталось лише 5,7% від загальної кількості «тумаків»J. Щоправда, самі аудитори із заявлених 144 млн спромоглись на позасудову вимогу «аж» у 6 млн .грн. Та адвокати працюють над тим, щоб і цю «пред’яву» визнати безпідставноюJ.

Отже, для «показового нервування» керівництва міста підстави були відсутні.

Залишаються підстави лише «понятійні». Ті, що викликані порушенням «віденських домовленостей».

Плівок Мельниченка із цього приводу , наразі, не існує.

Тому спробуємо дослідити тему за наявною публічною інформацією.

Отже, Перше: «Про яке «списання» 25 млн грн могло йтись у «віденських домовленостях»?

Тема ДУЖЕ цікава.

Ймовірно йдеться про рішення судів по справі № 925/1745/13 за позовом ПрАТ «Азот» до КП «Черкасиводоканал» про стягнення 22 814 812,96 грн заборгованості. ( Звісно, ж до 2016 року сума, за розрахунками Стягувача, цілком ймовірно могла б добігти до 25 млн грн). Що показово, третьою особою, яка виступала від імені всих споживачів міста, була… Громадська Організація «Захист прав обманутих споживачів», яку має честь очолювати Ваш покірний слугаJ.

Суд розглядав також і Зустрічний позов, щодо визнання недійсними угод «про очистку стічних вод» , що було укладено 01.02.2013 та 01.03.2012 між ПрАТ «Азот» та КП «Черкасиводоканал».

Обґрунтування недійсності договорів було очевидним:

Оскільки ПАТ "Азот" проводить господарську діяльність, зазначену у пункті 17 частини 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", частково - з централізованого водовідведення - здійснює приймання та очищення міських стічних господарсько-побутових вод міста Черкаси, тому для провадження такої діяльності потрібний документ дозвільного характеру - ліцензія з централізованого водовідведення.

Кошти «за послуги» із ліцензійної діяльності ПрАТ «Азот» отримував далеко до 1 листопада 2013 року – дня, коли Вперше Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, надала ПАТ "Азот" ліцензію на здійснення господарської діяльності з централізованого водовідведення, тобто до 01.11.2013 ПАТ "Азот" не мало вказаної ліцензії.

З огляду на зазначене, всі правочини, укладені між сторонами до 01 листопада 2013 року, є недійсними, а отримання коштів за недійними правочинами є безпідставним.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 (колегія суддів: В. Потапенко, М. Дорошенко, В. Швидкий) встановлено, що ПАТ "Азот" був не дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом, оскільки надані ним послуги за оспорюваними правочинами є господарською діяльністю з централізованого водовідведення, для провадження якої потрібна ліцензія з централізованого водовідведення. Не маючи на час укладання спірних договорів вказаної ліцензії, ПАТ "Азот" не мав права здійснювати діяльність з надання послуг з очищення стічних вод за будь- якими договорами.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні договори є неукладеними.

Для «неправників» зазначу, що є певні статусні відмінності між неукладеністю договору та його недійсністю. Та, за будь- яких обставин, ніякого БОРГУ що за недійсним, що за неукладеним договором бути НЕ МОЖЕ!:-).

Попри активну волонтерську діяльність у 2014 році, я особисто продовжував судовий захист як всих містян, так і КП «Черкасиводоканал» у судовій справі з ПрАТ «Азот»

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 (колегія суддів: Л. Сітайло, С. Пашкіна, Н. Калатай) було прийнято нове рішення по справі, яким НАШ зустрічний позов задоволений: визнано недійсним Договір про надання послуг №36-213 від 01.02.2013; визнано недійсним Договір про надання послуг №223-213 від 01.03.2012; визнана недійсною Рамкова угода про надання послуг № 20 від 01.03.2012.

Всі бажаючи можуть дослідити «судові перипетії» https://reyestr.court.gov.ua/Review/41535644, а компетентні на те органи - подати заявку до Книги рекордів, щодо унікальних протирічь судових рішень.

Як на мене, історія цього судового протистояння – це історія вироку вітчизняній судовій системі. Це показовий «бенефіс Неправосуддя», на яке беззастережно нарікають всі потенційні інвестори України. Саме на наші Суди вказують інвестори як на головну перешкоду демократичного розвитку нашої держави. Зазвичай, при розгляді справ з протистояння із олігархічними структурами, провладними інституціями, Феміда, за влучним порівнянням, тримає пов’язку на очах, у вухах вату а у роті – кляп.

Можливо це і не так – богині Феміди на показ виставляє приниження загальнолюдських цінностей гріхом срібролюбства…

За моїм оціночним судженням, у цій показові справі «Азот» - «Черкасиводоканал» у судових засіданнях приймало участь близько десятка суддів, над якими тяжіло надмірне навантаження: «як чорне назвати білим»J.

Враховуючи очевидність того факту, що на час розгляду справи ПАТ «Азот» не мав ліцензії на діяльність, за яку вимагав отримання коштів, застосування Закону вимагало не те щоб , задовольнити таку вимогу, а навпаки, за Законом :

- усі кошти, що були отриманні у наслідок діяльності без ліцензії, повинні були повернуті тому хто їх сплачував, а отримувач таких коштів повинен був сплатити ШТРАФ ( за різними нормативними актами - від 100% до 200% від отриманої суми),

- до 2012 року діяла кримінальна відповідальність за провадження господарської діяльності без ліцензії у тих випадках, коли на таку діяльність потрібен був відповідний дозвіл ( ліцензія).

Чи варто акцентувати увагу на тому, що «наслідки недійсності правочинів», що були укладені ПАТ «Азот» на здійснення господарської діяльності «без відповідної ліцензії», були застосовані судами «з точністю до навпаки», як того вимагав би Закон. «Родзинкою» судового протистояння є те, що суди здійснили це у дуже оригінальний спосіб:

- визнаючи зазначені вище договори неукладеними/ недійсними, суди, наступним пунктом, за визнанням неукладеними/ недійсними правочинів, приймали рішення не про повернення отриманого за недійсними договорами, а … про сплату «боргу» у повному обсязі, попри недійсність договорів…

Вочевидь, тяжіння реалій позбавляло суди сил застосувати Закон.

Тож, Чи міг ( у сенсі юридичної дійсностіJ) ключовий бенефіціар «Азоту» у бесіді за кавою із міським головою Черкаси «списати борг» у 25 млн.грн, що виник за «надсумнівно дійсними договорами»??? Залишу це риторичне питання без коментарівJ. Включайтесь ( хто дочитав до цього моменту)).

Друге: в обмін на які зобов’язання щодо беззастережності здійснення платежів відбувалось списання «надсумнівного для мене особисто» боргу у розмірі близько 25 млн . грн?

Знову ж таки: тільки факти:

- Тоді, у 2013 році, мова йшла про вимоги щодо оплати «послуг очистки стічних вод» у розмірі близько пів мільйона гривень на місяць.

- «Після віденських зустрічей» ціна платежу виросла майже у 8 разів (!!!), і склала близько 4 млн. грн на місяць.

Тобто «списання» доволі таки компенсаційне.

«Поганий мир краще доброї війни». Комунальники далеко не самостійні у виборі стратегії функціонування водопостачання та водозабезпечення міста Черкаси. Фактично, у наслідок «політичних домовленостей», які, скоріш за все відбувались за «віденськими вафельками», підприємству було нав’язано збільшена, у порівнянні до згаданих вище 2013- 2014 років, ціна на послугу із прийняття стічних вод – у 8 разів. Таку ціну було закладено і в тариф. Та у 2019- 2020 роках ціни на ключові інгредієнти для забезпечення технологічної діяльності КП «Черкасиводоканал» значно виросли. Підприємство змушено було купувати такі інгредієнти за цінами значно вищими, аніж ті, що були затверджені складовими у тарифах, щоб забезпечити життєдіяльність міста. Звісно, за таких обставин утворювались касові розриви, які не дозволяли дотриматись належного режиму платежів за «послуги ПрАТ «Азот». У той же час, НКРЕКП, яке мало б оперативно затверджувати зміну у тарифах, у 2019- 2020 роках тримало мхатівську паузу: заявки КП «Черкасиводоканал» (як, зрештою і багатьох інших колег) не розглядало, рішення щодо оперативного врегулювання тарифів, не приймало. Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових мереж взагалі на протязі двох років не переглядались.

Таким чином, об’єктивно, КП «Черкасиводоканал» просто було позбавлено можливості розраховуватись в межах тарифів, в які не було включено несамовитого зросту цін на складові водовідведення та водопостачання.

Третє: чому ж керівництво міської ради так активно взялося за «зміну керівництва» КП «Черкасиводоканал»?

Тут, як на мене, цілком ймовірно, мають мати місце дві очевидні складові:

1) містечково – політична.

2) комерційно – безпекова для ПрАТ «Азот».

Щодо «містечкової політизації». Місцеві вибори 2020 призвели до створення в Черкаській міській раді певної коаліції за участі партії «Черкащани». Одним із ключових гравців місцевого осередку «Черкащан» є ПрАТ «Азот», один із представників якого потрапив до місцевого депутатського корпусу. За інсайдерською інформацією, саме під представника «Азоту» почали здійснюватися заходи із «зачистки» місця керівника КП «Черкасиводоканал». Такі неписані правила містечкової політики: правляча коаліція вирішує, насамперед, «хотєлкі» своїх членів. Такі мої оціночні судження. Ви маєте право на свої.

Щодо комерційно – безпекових заходів ПрАТ «Азот».

Як на мене, наміри або отримати у власність майно та оперативних активів комунального підприємства із водопостачання та водовідведення, або отримати вказане підприємство під особистий контроль навіть у тимчасовому статусі комунального підприємства – такі дії ПрАТ «Азот», як на мене, з позицій забезпечення власної бізнес- життєдіяльності – є абсолютно логічними. Бізнес має дбати про своє майбутнє.

Проблема в іншому. Чи в ІНШИХ- містянах/черкасцях.

Водопостачання та водовідведення стосується кожної родини. І потрапляння цієї важливої складової для забезпечення життєдіяльності КОЖНОГО у руки монополіста ( з поетапним виведенням із під контролю громади), як на мене, є непередбачуваним, а тому - неприйнятним ризиком.

І тут маємо конфлікт двох інтересів: захист конкретних бізнес- інтересів, та захист конституційних прав громадян на гідне життя у місті Черкаси.

З усією повагою до бізнесу, я на позиції захисту прав містян. До того ж, останні дії міської влади, вказують на те, що вони просто «зливають містян у мутні колекторські стоки».

Тільки факти:

Відразу після гучного засідання «трійки із виховування директора КП «Черкасиводоканал», до комунальників прилетів «лист щастя» від ПрАТ «Азот», за яким платежі за водовідведення ( як це оцінюють комунальники) можуть зрости у рази!!!

23 грудня підприємство отримало «віденську вафлю по черкаські» - пропозицію, від якої не варто відмовитись, - пропозицію щодо сплату майже 4 млн грн вже не на місяць, а … за тиждень… Що у …32 рази(!!!) більше, аніж були вимоги щодо платежів у 2013 році.

Цікаво?

Неабияк.

Смакує?

Ну як може смакувати «водовідведення»…

Кому як…

Гроші не пахнуть

Як на мене, це початок «плану «Б», за яким, комунальне підприємство може бути загнано у непомірні борги, а значить, доведено до банкрутства, під час якого і мав би з’явитись «благодійник – санатор» із кіл, наближених до тих, хто і спричинив таке банкрутствоJ, у наслідок чого, унікальне комунальне підприємство , цілком ймовірно, може перейти вже і під юридичний контроль монополіста.

Чи можна це допустити?

І, ключове, хто таки має захистити містян від «черкащан»?

Влада? Громада? Чи…

Валерій  Макеєв, юрист, адвокат, громадський діяч

* Допис у фейсбуці.