Справа в тому, що в мене є будинок в селі. Біля самого лісу. Я зробив там непоганий ремонт. В будинку газ, вода, вбиральня. На території нова баня та великий чан для купелі.
Я пішов воювати в 2022. А в будинку, сплачуючи лише за газ та світло, проживали біженці. З Харківщини, Донеччини. Ніколи не питав скільки їх там. Знав, що інколи по 3-4 родини. Але в людей лихо.
Розбили вікно, спалили насос, поламали сверловину, забили каналізацію, повиривали замки в господарських спорудах, розвалили пічку в бані. Звичайно, що ніхто за те нічого не заплатив.
Одні виїжали, інші селились.
Але найболічіше це сад. Біля хати майже гектар землі. Навесні 2020 року висадив сад. Тридцять чотири яблуні, сімнадцять груш, по вісім слив, абрикос, черешень, вишень, персиків, нектарину. А ще аличу, кизил, айву. Кущі малини, смородини, порічок, агрусу.
Обкошував, поливав, обрізав. Підсадив ще черешень і смородини. Влітку 2023, поки лікувався, зібрав перший врожай яблук. Ягоди вже й першого року були.
Біженці жили. Зрозуміло, що ніхто не косив. Земля засипалась бур'яном, а оскільки навколо лише ліс і поле, то бадилля стояло вище голови. Поки одного разу вони не розвели багаття на краю і не пішли п'яні спати.
Добре, що вогонь побачили сусіди, викликали пожежників. Полум'я, з їхніх слів, здіймалося вище дахів. Рятувальники відбили у вогню будівлі, лише тин з одного боку згорів. Дяка хлопцям.
Я випадково заїхав через два дні після пожежі. Ніхто нічого не сказав. І остовпів. Я не кричав і не матюкався. Хотів вигнати відразу, але малі діти були. Сказав забиратись через тиждень. Ще й образились.
Все сподівався, що на цю весну сад відійде. Не відійшов. Заїхав цього літа. Одинокий кущ смородини піднявся. І бур'ян по пояс.
Мало не плакав. Не грошей шкода. Не праці. Часу. Час не повернути.
Закінчиться війна, засію фацелією і хай росте. Буде чиїмсь бджолам мед. Не буде саду.
4149497528694336 Нищик Я.В.
То на ремонт машин моєї роти, раптом що.
Ярослав Нищик, захисник
*Допис із фейсбуку
реклама
