Чех: Мобілізація №7? Я – за!

19 січня 2016, 15:33

Мобілізація #7? Я – за. Не тому що я чекаю заміни і від життя в норі перетворююся на вайлуватого крота, а тому що не бачу іншого виходу.

Ок, підняли зарплати (отримав вчора 7066), все більше охочих підписувати контракт, з атошними при нормальних можна мати до 20 тис. Погодьтеся, нехіло. Чимало хлопців почали думати. Спочатку на 6 місяців, а там як буде. Але загальна картина не зовсім втішна.

Цей човен необхідно розхитати, щоб хлопці, що в..бують на ремонтах за 2 тисячі, нарешті збагнули, що військовик – почесно і, врешті, прибутково. Ну, ти там батьківщину захищаєш, герой, всі діла, автомат, набої, всякі прикольні пацанячі штуки. Да, можеш загинути, але шансів не так і багато... Іноді важко, страшно, боляче. Але переважно – ніяк. Це як безробіття чи, скажімо, безкінечний урок праці, який випадає у п'ятницю. Здавалося б, можна пасанути, але сидиш і занотовуєш: забороняється крутити ручки і важелі верстатів. Тільки про це ніхто не знає. Ти – герой , ти – там . Наш бідний, голий-босий хлопчик, наш захисник. Та камон, зараз не літо2014 чи зима2015. Та й АТО – не завжди передова. Та й передова – не завжди п....рєз. Тому – да, контракт можна сміливо підписувати і крізь всє тяготи служби, крізь терни до омріяних зірок. Чи ромбів.

Але до цього ще не дійшли. Не дійшло. І поки дійде, у армії є необхідність у людях.

Вже не так прикро буде отримувати першу зарплатню. Не 1200, як було, скажімо, в мене, а 7000. Ну, нехай 5000. З речевим забезпеченням, звичайно трабли, але не катастрофічні. Врешті, можна щогодини телефонувати у міністерство, писати рапорти, задрочувати своїх офіцерів. Якщо на роту знайдеться хоч би 5 подібних задротів, то все буде.

Я – за мобілізацію #7. Можливо, за 7-8 місяців щось змінилося, не знаю. Можливо, така більш-менш спокійна війна дала змогу поліпшити умови та знайти правильних людей. А, може, все залишилося таким самим. Але мобілізація #7 необхідна, і вона має бути останньою. Далі – контракт із зарплатнею у 7-15 тисяч та гідним забезпеченням. Ну а згодом – жорсткий відбір. Аби хотіли служити, тремтіли перед медкомісією та перед військовим інструктором чи, скажімо, психологом.

– Ура! Я пройшов! Мене взяли до війська! Ура!

Якось так, ги.

А зараз – мобілізація #7, з новими аватарськими підрозділами, де такелажниками працюють старші стрілки, а на кухні сидять старші сержанти, де любов і відчай, правда і кривда, секс і алкоголь, старі граблі та загублена зброя, палений коньяк і темпівскі броніки замість матраців. Де художники стають кольщиками, а пірати спальних районів відкривають у собі військові таланти. Я - за.

І не лише тому, що не бачу іншого виходу, а ще й тому, що чекаю заміни)) З радістю останні місяць-другий перед дембелем провів би десь на РЛСці під Гєнічєском чи Одесою;)

Артем Чех (Артем Чередник), український письменник родом із Черкас, з травня 2015 року – солдат Збройних Сил України

* Допис у «Фейсбуці».

Інші матеріали по темі: