Це фотографії повоєнного 52 року, сільська школа на Черкащині. Бабуся тут виглядає іншопланетно. Вона була найстаршою у родині з 6-ти дітей, дитиною пережила голод 33-го, і до кінця життя не могла чути запаху акації - так вони об’їлися того цвіту в голодні роки. У другу світову була остарбайтеркою, а коли повернулась – застала маму вдовою.
У 1946-47 роках вона врятувала від голоду молодшого брата Сашка, коли в нього вже попухли ноги - бо працювала вихователькою в дитбудинку для офіцерських дітей-сиріт у Бесарабії. Усі 60-ті роки із зарплати сільської вчительки вчила у медінституті (і вивчила) іншого, найменшого брата.
Вона викладала німецьку мову і математику, грала на гітарі – в українському селі 50-60-х, і її нітрохи не зачепила колгоспна ментальність.
Кожної зими у сільській бібліотеці їй заводили новий формуляр, так багато вона читала. У них з дідусем були спеціальні зошити, куди вони записувати «розумні речі», щоб потім обговорити (!!), коли приїдуть діти. Коли я приїжджала студенткою на канікули, ми говорили до 5-ої ранку.
Вона шила сукні у модистки з Ленінграда – сусідської невістки, яка приїжджала на літо. І тримала маленьке господарство: воно називалось «курочки і поросятко», і не інакше.
Майже до кінця життя бабуся виконувала контрольні з німецької всім студентам-заочникам у селі і мала фантастичне почуття гумору, і особливо вміла сміятись над собою. У років 78 вона писала собі кумедні записки і чіпляла їх над вхідними дверима: «Ліда, якщо йдеш з дому, не забудь вимкнути газ і замкнути двері».
Я тепер розумію, як мало про неї пам’ятаю. Вона прожила в маленькому селі з унікальною назвою Криві Коліна, але я знаю: якби доля України склалася інакше, у 95-ть у білій сукні вона могла б пити каву у якомусь Відні. Дякую Ірині Славінській за натхнення згадати мою бабусю Ліду Ониськівну Гук саме у березні. Бо у березні їй могло б бути 95. Якби мій Тарас мав бути дівчинкою, це була б Ліда.
Тетяна Трощинська,
Редактор Громадського радіо, Киів
* передрук з "Фейбуку"
Коментарі
Шановний , вы готовы АБСОЛЮТНО ВСЁ комментировать? Складывается устойчивое впечатление, что вы долго были лишены средств коммуникации или свободы. А теперь вот вырвались на оперативный простор, так сказать...
Могла б. Але внучка працює на "Громадському радіо" в Києві, а не на "Прочерку" в Черкасах. Внучка про бабусю на "Фейсбуці" просто згадала - а там заголовки не ставляться, якщо ти не в курсі, "Вчителю"
дуже вразило це-"Вона шила сукні у модистки з Ленінграда"
А ще не догнав,де ж сама іншопланетка на фото,бо сама Тетяна мабуть бере iмiдж
з рiчницi МЗС RUSSI Захаровой,пом'ятуя,хто у кого шив ще у 50-60р.
Стрічка RSS коментарів цього запису