Сьогодні не тільки медики покликані боротися за здоров’я людей, а й ветеринари. Щоб людина була здоровою, вона повинна їсти якісне молоко, яйця, м’ясо. Її треба убезпечити від зараження сказом, бруцельозом, лептоспірозом та іншими хворобами, що їх переносять тварини. Тож зрозуміло, що головне завдання ветеринарів – це захист людини!
Я – патріот Золотоніського району. Золотоніський і Чорнобаївський райони сьогодні – це практично 80 відсотків усього тваринництва Черкаської області. Сьогодні ми маємо в районі 14 великих сільськогосподарських підприємств, які утримують велику рогату худобу. Інші ж райони давно пустили поголів’я під ніж. Знищити худобу просто, а от відновити... Зарізати корову – потрібно 5 хвилин, а виростити – 5-6 років.
Поголів’я великої рогатої худоби в Золотоніському районі – це не тільки сільгосппідприємства. Населення Золотоніщини утримує 4,6 тис. голів ВРХ із загального числа 22 тис. голів ВРХ в районі (для прикладу: в сусідньому Канівському районі населення тримає всього 600 голів ВРХ). Й навіть у нинішні скрутні часи поголів’я великої рогатої худоби тут зберігається, а надої на одну тварину – зростають.
Серед невеличких господарств, які мають тисячу або трохи більше гектарів орної землі й досі вижили та працюють, виділяється ВАТ «Красногірське», що в Антипівці.
Щиро кажучи, й це господарство стояло на грані виживання. На щастя, з’явився інвестор – холдинг «Алвіго» підприємця Віктора Полозова. Як на мене, для Віктора Олександровича, який багато років займається науковими розробками в хімічній промисловості, «Красногірське» було чимсь на кшталт «потішного флоту» Петра І. Але подивіться на те, як там утримується велика рогата худоба! Яке серйозне ставлення до здоров’я тварин! Яка увага до економіки підприємства! Колектив молодий, дуже кваліфікований. Утім, серйозний підхід – це те, що властиве для всіх підприємств Полозова. Принаймні, таке саме ставлення до виробництва й до людей я бачу й на Красногірському олійному заводі. Наскільки я знаю, зараз ВАТ «Красногірське» ставить питання про збільшення молочного стада до тисячі голів.
Значну роль в економічному успіху підприємства відіграє особистість його керівника.
Віктор Олександрович – це людина, яка вміє тримати слово. І яка дуже дбайливо ставиться до того, що вона робить. Наведу простий приклад: якщо ти заходиш до хати, а там чисто й заметено, то ти розумієш, що в хаті – добрий господар. Коли приходиш на завод, а його територія озеленена, огороджена, окультурена, а на прохідній стоїть ввічлива людина, то ти також розумієш, що у заводу є добрий господар. Той, хто побував на підприємствах Полозова, роблять для себе правильні висновки.
На мою думку, Полозов – людина водночас і проста, і значна.
Великий бізнесмен, великий керівник. Але наскільки простий у спілкуванні! Якщо не знаєш, хто це, то за поводженням можна подумати, що це – один із працівників підприємства. А коли Віктор Олександрович починає розповідати про свої подорожі горами і річками – то думаєш, що перед тобою юнак 25 років!.. Усі згадані риси характеру свідчать, що це людина щира, і їй можна довіряти.
Сьогодні, коли ціни на свинину і яловичину зростають, коли поголів’я свиней через дорожнечу комбікормів скорочується, дедалі більше господарств замислюються над упровадженням «альтернативного» тваринництва.
Наприклад, серед планів розвитку господарства Полозова – розвиток кролівництва. Під кролеферму вже навіть і місце освячене.
Свого часу, коли в Золотоніському районі було 32, а не 14 підприємств, майже в кожному була кролеферма. Сьогодні на ринку м’яса в Україні ця ніша майже пуста. В Черкаській області кролівництвом займаються в Маньківському і трохи в Уманському районах. Для ефективного ведення кролівництва потрібно побудувати своєрідну піраміду, в основі якої лежить база, фінанси, а гострим верхом є правильний менеджмент. Крім того, важливими передумовами успіху є правильний вибір порід, кормова база, ветеринарне обслуговування і правильні умови утримання. Думаю, що у випадку Полозова є все необхідне.
Якщо раніше в кролівництві головний акцент робили на хутрі, то сьогодні цей ринок майже повністю зайняли китайці. Тож завданням номер один є виробництво м’яса кроля, яке, як казали свого часу на естраді, є «легкозасвоюваним і дієтичним». Сьогодні гостро стоїть питання реалізації виробленого м’яса. Ринків для цього мало, а супермаркети наполягають на свіжості тушок. Коли минає три дні, м’ясо потрібно заморожувати, і його реалізація стає проблемною. Але, як кажуть, є й «приємна новина»: на відміну від свинарства і вирощування ВРХ, які вимагають часу і є досить затратними, вирощування кроля – це всього 5-7 місяців.
Тож кролівництво – це важка, але перспективна галузь. Що ж до проблеми реалізації, то її можна розв’язати через випуск тушкованого м’яса – дієтичної «тушонки». Адже відомо, що для дітей, людей похилого віку й тих, хто має проблеми з обміном речовин, кращого м’яса не знайти.
Наразі сільгосппідприємства Золотоніщини дедалі частіше замислюються й над тим, щоб повернути в господарство вівцю.
Вівця – невибаглива, але вона знищує бур’яни. Довкола ферми, на пустках косити не потрібно. По 50-60 голів у деяких господарств уже є – для їдальні, дитячого садку, школи, лікарні, волонтерських потреб. На жаль, у нас вже немає фахівців, які вміли б стригти і обробляти вовну – їх поки що доводиться запрошувати із західних областей України... Думаю, що не сьогодні – завтра з’являтимуться нові й нові господарі – такі, як Полозов, як Лисун, як Васильченки, як Лисенки, як Кулініч – люди, завдяки яким не занехаяно Золотоніщину. І тоді будь-яку новацію зустрічатимуть словами: «Чому б і ні?»
Я переконаний, що Золотоніщина й надалі залишиться серед лідерів виробників продукції тваринництва на Черкащині.
У Золотоніському районі є виробництво не лише свинини і яловичини, а й курячого яйця. Сподіваюся, буде кролівництво і вівчарство. Цьому сприяє й природа краю – в нас є чимало ярів, косогорів, які не розорюються й заростають бур’яном. Але українці вміють перетворювати мінуси на плюси. Такі землі для тваринництва – просто знахідка!
Євгеній Дозорець, начальник управління ветеринарної медицини – головний державний інспектор ветеринарної медицини Золотоніського району
* Коментар «Прочерку»
реклама
