Тищенко: «Без квитка – дешевше»

Бідні, бо дурні, дурні – бо бідні. Мав нагоду їхати приміським рейковим автобусом за маршрутом Сміла–Черкаси.

Розмова з «кондуктором»:

— Доброго дня, скільки коштує проїзд?

— А вам квиток виписувать чи нє?

— Не зрозумів, це як?

— Ну квиток виписувати треба?

— А як інакше можна, в чому різниця?

— Ну без квитка буде 20, з квитком 25...

— Виписуйте, звичайно.

— Угу (незадоволений вираз обличчя).

Річ у тім, що такий рейковий автобус курсує за цим маршрутом із травня. Їхати ним дійсно комфортно та швидко.

Він мало де зупиняється, і по часу від селища, в якому він зупиняється, їхати не більше 15 хв до Черкас.

Для порівняння.

Якщо із цього ж селища їхати маршруткою, то це година часу в жахливому, душному «богданчику». Ціна така сама, як і в цьому новому рейковому автобусі (можу по ціні на пару грн помилятись). Або ж є старі, «убиті» дизель-потяги. Вони дешевші. Абсолютно некомфортні, і їхати ними довше.

Цей новий транспорт має лише один вагон. І всі люди, що сиділи неподалік мене, спокійно платили в кишеню кондукторам, що й самі відкрито проявляють ініціативу до цього.

Через декілька місяців цей рейковий автобус банально скасують через збитковість. Прибуток йде в кишеню кондуктору. Укрзалізниця недоотримує, і велкам в старі, пошарпані дизелі.

Суспільство почне звинувачувати кого завгодно, що «от бачте, так некомфортно, ніхто про нас не піклується». Хоча історія починається виключно із самого суспільства. Але, Укрзалізнице, я також прошу звернути увагу на поведінку ваших найманих працівників, які по факту свідомо порушують закон...

* * *

Моя історія про проїзд без квитка в рейковому автобусі Укрзалізниці має продовження.

Перш за все, в коментарях відповіли з офіційної сторінки УЗ. Потім ми списались в особистих. Скинув фото квитка та номер телефону. Що мене насправді здивувало. І тут варто віддати належне за зворотний зв'язок!

Вже ближче до вечора зі мною на зв’язок вийшов керівник підрозділу провідників, які мене обслуговували. Він вибачився за підлеглих. Взагалі приємно та конструктивно спілкувались, мабуть, годину. За що також віддаю належне).

Дізнався, що провідниця виправдовується, немов запитувала в мене, чи маю я квиток – і не більше. У своїх інтелектуальних спроможностях я впевнений, особливо щоб зрозуміти що саме в мене запитали. Щобільше, це не була історія одного питання. Тут все зав’язалось саме на уточнені, що ж мені зараз пропонують?.

Керівник підрозділу провідників запевнив, що працівників буде притягнуто до відповідальності. Яким чином і як – мені поки не відомо. Тут вирішувати керівництву. Але те, що в Укрзалізниця на ситуацію відреагувала, вже радує.

Якщо ж почитати коментарі, то суспільство точно дало свою оцінку).

З цікавого.

Ця історія, на моє здивування, відкрила немов «скриньку Пандори». Окрім дійсно великої кількості коментарів про всюдисущість подібного, не тільки на Черкащині, а й по всій Україні. ЗМІ також масово підхопили історію.

Але головне, я отримав можливість поспілкуватись саме із місцевими, котрі підтверджують непоодинокість таких випадків. І що характерно, звинувачують не тільки провідників, а в більшості самих пасажирів через їх недалекоглядність.

Як мені розповіли, на цьому маршруті зовсім недавно вже скасовували один потяг. Один із місцевих лідерів громадської думки взагалі написав, що «нашим людям було добре без квитків, але результат цього відчули на собі». І більшість розуміють, що така поведінка може призвести до чергового скасування та труднощів в логістиці. Але, цитую «життя нічого не учить».

Чого ж точно навчає ця історія?

Тут я процитую Сергія Стерненка: «Завжди говоріть про проблеми. Тому що тільки коли є розголос, то ці проблеми можна вирішити».

Як бонус, до публікації прикріплюю фото мого топ-коментатора) Якщо вірити чоловіку, то він працює на смілянській Укрзалізниці. І чи то солідарний з Іллею Кивою, носячи головний убір із серпом та молотом забороненим в Україні чи то щось інше.

Богдан Тищенко, журналіст, політичний консультант

* Дописи у фейсбуці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Рейковий автобус замінить швидкісний дизель.