«Друг і брат», - це про нього згадав я у поемі «Безсоння», що вийшла з друку напередодні трагічної звістки.
26 років тому протестуючи проти неправди і борячись за справедливість, ми створили Соціалістичну партію. В Черкасах відбувалася обласна конференція партійців, 1-ша конференція на який мені довелось побувати. Зустрів мене молодий чорнявий чоловік (викладач, сім’янин, футболіст, партійний працівник – це я дізнався згодом), який найперше викликав довіру: своєю щирістю, досвідом спілкуватися в різних аудиторіях, вмінням підбирати активних, небайдужих людей, своєю чесністю.
Партія пережила різні випробування. Вони не закінчилися. Але завжди, до останнього дня я відчував плече вірного товариша, готового допомогти, порадити, знайти вихід з найскладнішої ситуації.
Знаю, що втрату не вдасться замінити. Взаємини з іншими роблять нас такими, як ми є. Багато чим я збагатився саме від Олексія Петровича: в громадській і партійній діяльності, в депутатстві, у вирішенні просто життєвих проблем.
Він пішов від нас раптово і передчасно (хоч коли небуття було «вчасним»?). Залишилося, однак, відчуття несправедливості, гіркої втрати.
Прощай, друже!
Олександр Мороз, український політик та громадський діяч,
Голова Верховної Ради України у 1994–1998 та 2006–2007 роках
* допис з "Фейсбуку"
реклама
Коментарі
Тепер все стало на своі місця.Всім все ясно.Вибачаюсь перед пані Рубченко за своі співчуття.Нехай іі хлопці живуть довго і щасливо.
В жодній, доступній на сьогодній день, базі даних інформаціі про ЗАГИБЕЛЬ в зоні проведення АТО Рубченко Р.С. або Рубченко Д.С.- НЕМАЄ.Навіть в базах даних з тієі сторони. Якщо у пана Т****ва є дані про такий факт - прошу повідомити з посиланням на джерело.
Стрічка RSS коментарів цього запису