Томіленко: Захистіть журналістів! Зупиніть безкарність!

...Георгій Гонгадзе, Ігор Александров, В'ячеслав Веремій, Василь Сергієнко, Павло Шеремет, Вадим Комаров... Список загиблих журналістів збігається зі списком тих, чиї вбивці не встановлені або належно не покарані. І в цьому — найбільша трагедія…

Сідаючи за монітор, український журналіст знає: якщо він напише правду, яка не сподобається фігурантам, – з ним може трапитись біда. І в цій біді його ніхто не захистить.

На парламентських слуханнях щодо свободи слова ще у 2002-му році Ігор Лубченко, голова Національної спілки журналістів України, наголосив: «Цензура кулі і зашморгу – найжорстокіша форма цензури!» І ці слова лишаються актуальними і по сьогодні.

Чи не тому, постійно спілкуючись із студентами-журналістами, в кожному університеті чую одне й те саме: «Батьки відмовляли мене йти вчитися на журналіста. Казали: дитино, тебе ж вб'ють як Гонгадзе».

Трагедія Гонгадзе — це трагедія української журналістики. І це страх, який досі паралізує українське суспільство…

...Кожна влада вважає, що вона – вічна. І кожна – в цьому помиляється. Доведено всіма, хто був у цій залі до вас, шановні народні депутати й запрошені високопосадовці.

І воювати з пресою та свідомо не захищати журналістів означає одне – свідомо скорочувати термін свого перебування при владі.

Починати потрібно з безпеки. Захистіть базову цінність — людське життя. Життя і здоров’я українського журналіста!

Напередодні слухань нами, Національною спілкою журналістів України, була досягнута домовленість із Міністром внутрішніх справ взяти під контроль розслідування усіх справ про напади на журналістів і запровадити в його відомстві щоквартальні звіти за результатами цієї роботи. Але я кажу про це з обережним оптимізмом. Будуть прецеденти покарань нападників, зможемо назвати прізвища журналістів, щодо яких відновлено справедливість - то тоді будемо говорити про реальний прогрес у справі захисту журналістів.

Поки цього немає — ми говорили і говоримо про одне: страх, безкарність і бездіяльність. Ми говорили і говоримо про те, що кожні п’ять днів в Україні б'ють чи виявляють агресію до журналіста. Це не гучна метафора — це дані моніторингу «Індекс фізичної безпеки українських журналістів», який наша Спілка третій рік поспіль проводить у партнерстві з іншими авторитетними громадськими організаціями.

Міжнародна федерація журналістів цього року через системну безкарність за атаки на журналістів навіть включила Україну до наступного переліку небезпечних країн – Філіппіни, Перу, Палестина і Сомалі! До списку країн, де не захищають журналістів!

Говорячи про безпеку журналістів, ми не ділимо їх на «своїх» і «чужих», «правильних» і «неправильних», «патріотичних» чи «неугодних». І ми закликаємо працівників медіа – підтримайте свого колегу, який постраждав від нападу. Навіть, якщо ви не розділяєте редакційну політику його медіа. Тоді і вам допоможуть, коли ви будете у біді.

Солідарність та слово – єдина наша зброя, єдиний наш захист у боротьбі із безкарністю.

Я щиро вдячний Верховній Раді, яка знайшла в собі сили нарешті послухати журналістів. Проведення цих парламентських слухань Національна спілка журналістів вимагала понад 2 роки – з моменту перших роковин по убивству Павла Шеремета.

Шкода, що тут немає Президента Зеленського. Сподіваюсь, він почує наш голос і нашу вимогу: зупиніть безкарність, захистіть журналістів.

Що ми пропонуємо?

Публічні парламентські слухання з питань безпеки журналістів та свободи слова мають стати щорічними. На них мають публічно заслуховуватися звіти слідства про розслідування злочинів проти журналістів.

В МВС, Генпрокуратурі та інших правоохоронних органах мають з’явитися повноважні особи, які несуть персональну відповідальність за розслідування справ по злочинах проти журналістів, належне доведення їх до суду.

А судова гілка влади має перестати бути «останнім бар’єром», де остаточно розбиваються сподівання на справедливі покарання кривдників журналістів.

Невелика частина побитих колег сьогодні у залі. Тут і Олена Нечипуренко, яка надихалася газом, коли був напад зі стріляниною на Херсонський прес-клуб. Тут і Сергій Гузь, чию машину спалили у Кам’янському Дніпропетровської області. І Анна Черненко з Харкова – її телеоператора Вадима Макарюка забили під час зйомки до реанімації. І відома фронтова журналістка Наталія Нагорна, на її знімальну групу напали у відрядженні на сході України. І Михайло Ткач з програми СХЕМИ, брутальний напад на нього і оператора Бориса Троценка офіцерами Державної служби охорони є, на жаль, нападом «без складу криміналу»… Відчуйте їхній біль та їхній відчай…

Захистіть українського журналіста — захистіть себе, своє майбутнє, свою державу, нашу державу — Україну.

Ось тоді суспільство справді отримає сигнал — якщо журналіста атакувати, винний буде покараний незалежно від заслуг і посад!

І українці перестануть боятися відпускати дітей вчитися на журналістів.

Слава українським журналістам! Зупиніть безкарність!

Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів, член виконкому Європейської федерації журналістів

* Виступ на спеціальних парламентських слуханнях з безпеки журналістів, 6 листопада 2019 року.