Полішкевич: Про гроші і армію

Це не властиве мені фото.

Сьогодні я мав розмову з другом приблизно такого змісту:

-Щось треба для тебе?

-Можеш прислати гарну бабу, постійно діючий гарячий душ і запас віскі хоча б на місяць?

-Під*об зараховано...

Насправді звісно це жартівлива інтерпретація.

Але, що реально варто розуміти:

Ми заправляємося своїм коштом не лише їдучи з фронту, а й їдучи сюди. Ми катаємо приблизно 3000 кілометрів на місяць заправляючись власним коштом. Мій бойовий кінь коштував мені 125 000 реальних гривень, з яких друзі закинули мені близько 30 000.

Мені та моїм побратимам наші клієнти та друзі підігнали повно ноутбуків. Але принтер, безліч паперу, тисячі заправок картриджу за власні кошти.

Нам підігнали кілька правильних автомобілі, але ми постійно ремонтуємо їх власним коштом.

Ні, я не серджуся. Я не в окопі. По нам ціляться лише ракети (це тру сторі) і інколи ствольна артилерія.

Мораль така: якщо ти думаєш, що ти багато донатиш, то май на увазі, що чуваки, які служать витрачають на самообслуговування десятки тисяч гривень на місяць. І чим ближче до фронту, тим більше...

Я не публікую зараз ніякий збір, бо у моєї батареї майже все ок. Але в кінці місяця порахуй чи сплатив ти хоча б "десятину".

P.s. Фото справді не властиве мені. Це Авдіївка. За плечем встрягла у землю фап-500.

Максим Полішкевич, захисник України

*Допис із фейсбуку