Лупіна: Історія про те, як сконав мій дискомфорт

Написати це оповідання мене надихнув такий випадок. Після операції видалення аденоми простати (ДГПЗ - доброякісної гіперплазії передміхурової залози) я сидів на лавці в коридорі уронефрологічного відділення Черкаської третьої міської лікарні швидкої допомоги. Внизу під моїм халатом висів прозорий пакет об'ємом 2 літри для збору сечі і крові. Чекаючи своєї черги до лікаря, до мене підсів хлопець років 25-30 і пожартував: «Що це? Потихеньку стікаємо кров'ю? » Я, в свою чергу, запитав, чому він тут опинився. Він відповів, що у нього з нирками почалися проблеми і швидка відвезла в іншу міську лікарню, де йому діагностували камені в нирці і пролікували від цієї недуги. Позитивних результатів лікування не дало і він пішов додому ні з чим. Вдома стало зовсім погано і він прийшов вже в третю лікарню, де лікарі констатували просте запалення нирок і тепер тут успішно закінчується лікування.

Черга була величенька і часу на спілкування у нас було більш ніж достатньо. Я запитав, чи знає він, що таке аденома простати. Отримавши негативну відповідь, я сказав: «Тоді слухай, може тобі знадобиться мій досвід».

Більше 20 років тому (зараз мені - 68) я відчув ДИСКОМФОРТ при сечовипусканні. Чоловіки знають в чому полягає цей самий ДИСКОМФОРТ. Моя боротьба з цим явищем (аденомою простати) велася мляво, іноді відвідував лікарів - урологів, іноді виконував або не виконував їх рекомендації.  Були випадки простатиту, «лікувався» за допомогою ліків від телевізійної реклами, коли сильно підпирало - за допомогою лікарів.  Так тривало близько 10 років. У 2009 році почав читати статті на тему простатиту і аденоми.  Зрозумів, що згаяв багато часу, що треба було ще раніше 1 раз на рік робити УЗД простати, здавати кров на онко-маркер ПСА і відвідувати уролога. В цьому ж році я почав цим займатися і до 2019 року набралася статистика за 9 років:  об’єм простати, залишок сечі і ПСА значно виросли.  Одним словом, сніжний ком збільшувався і треба було приймати рішення, або жити так, як жив раніше: в наростаючому ДИСКОМФОРТІ або оперуватися.  Ще у 2009 році, зрозумівши, що аденома не лікується, я звернувся в першу і обласну лікарні, де мене прийняли, пропальцювали, просвітили на апаратах УЗД, сказали, що я їх клієнт і вони видалять мою доброякісну пухлину.  Я почав шукати відгуки по ним, знаходив різні.  Так час тягнувся до 2019 року.  Були також реальні варіанти зробити операцію в Дніпрі або іншому місті. Були нереальні ізраїльські варіанти, але у нас немає багатих родичів і нам так не жити.  З місцем проведення операції, як часто буває, допоміг випадок.

Один мій добрий знайомий, однокурсник по інституту, спортсмен-волейболіст, який вважав себе на 100% здоровою людиною, випадково, бо НІКОЛИ не діагностувався, раптом в один момент відчув себе хворим.  Він почав мочитися вночі в кількості близько 15 разів.  Спочатку він звернувся в іншу лікарню, де йому розписали всі його дії по лікуванню.  Він вже готовий був почати виконувати рекомендації, але тут йому теж допоміг щасливий випадок.  Він зустрів свого далекого родича з села, той вислухав його голосіння і порадив звернутися у третю лікарню, в якій сам недавно видалив аденому, там же раніше з позитивним результатом видалив аденоми десяток його друзів.  Так мій знайомий потрапив до завідуючого відділенням Мороза Олега Петровича.  Велика Людина Олег Петрович взяв його в роботу і на наступний день (19 грудня 2018 р. - це ж польові умови-швидка допомога) аденома була видалена методом простатектомії.  Разом з аденомою з сечового міхура була видалена «жменя каміння», подарована йому і віднесена додому на зберігання.  Зараз він повністю відновився, грає у свою улюблену гру.

Цей випадок допоміг мені прийняти рішення. 06 лютого (згідно з місячним календарем) я оселився в палаті № 607. Здав кров, сечу на аналізи, мені зробили УЗД, ЕКГ, був поголений, промитий і помитий, тобто був готовий до вживання урологами-хірургами.  На наступний день мені анестезіологом-завідувачем третьої лікарні Федоруком А.Л.(познайомився з ним під час операції-верхня частина тіла була у нормі, голова могла розмовляти) була проведена спинальна анестезія, а Олег Петрович через порівняно невеликий розріз в області сечового міхура тим же методом (обсяг залози був більш ніж 100 куб. см) кваліфіковано витягнув мою аденому (у моєму випадку  без «каміння»).

Позитивний результат операції полягає в тому, що спорожнення сечового міхура тепер відбувається повністю і під нормальним тиском, повернувся повноцінний сон.

ДИСКОМФОРТ помер. Він, сволота, просто СКОНАВ  від руки досвідченого фахівця, а залишилося приємне задоволення процесом (чоловіки зрозуміють).  Так, часом було злегка страшно, злегка боляче, некомфортно (в операційній і в палаті – вихід з наркозу), але воно того варте.

Підходила черга мого слухача йти до лікаря. Він встав, подякував мені і, прощаючись, сказав: «Непогано було б це все пропостити в ФБ.  Для загального розвитку чоловіків: молодих і не дуже.» Я обіцяв виконати його прохання.  Що і роблю.

Примітка. Консультант оповідання (по термінології і технічним питанням): Мороз О.П.

P.S. Якщо хто не знає, то трохи про міфи (з газети «Аргументы и факты», мовою оригіналу).

Миф первый. Аденома предстательной железы – удел каждого второго мужчины старше 50 лет.

На самом деле статистика заболеваемости выглядит иначе. После 50 лет аденома предстательной железы встречается у 20–25% мужчин. Правда, с годами процент страдающих этим заболеванием увеличивается, к 60-летнему возрасту достигая 50%. Что вполне объяснимо: в стареющем организме возникает целая цепочка возрастных (в том числе и гормональных) изменений, в результате которых происходит увеличение предстательной железы.

Однако болезнью этот естественный в общем-то процесс считается лишь тогда, когда увеличившаяся в размерах железа, расположенная между мочевым пузырем и мочеиспускательным каналом, начинает нарушать его опорожнение, сдавливая его и без того узкое отверстие. При этом клинические проявления болезни (а она может развиваться годами и даже десятилетиями) зависят не только от размеров, но и от локализации опухоли, которая долгое время может никак себя не проявлять.

Миф второй. Аденома – следствие снижения половой активности.

Вопреки этому довольно распространенному мнению качество интимной жизни на заболеваемость аденомой предстательной железы сильно не влияет. Чего нельзя сказать о других, предрасполагающих к болезни факторах, таких, как застой крови в малом тазу (в немалой степени этому способствует гиподинамия), а также переохлаждение и алкоголь, которые провоцируют отек простаты.

Миф третий. Аденома – это предраковое состояние.

Ничего общего с раком аденома, которая является доброкачественной гиперплазией (опухолью) предстательной железы, не имеет. Это два различных заболевания. Другое дело, что их симптомы во многом схожи. В первую очередь – это нарушение мочеиспускания, которое выражается в частых ночных позывах.

Конечный период заболевания печален: мочевой пузырь настолько перекрывается опухолью, что перестает опорожняться совсем. А посему, если вы чувствуете, что ваш мочевой пузырь опорожняется не полностью, если мочитесь с перерывами в несколько минут, если напор вашей струи слабый, двух мнений быть не может. Скорее к врачу! В противном случае вы рискуете заработать осложнение, чреватое острой задержкой мочеиспускания и срочной установкой специальной цистостомической дренажной трубки, с которой придется ходить несколько недель, а то и месяцев, чтобы разгрузить мочевой пузырь и почки, которые также страдают. Образование камней в мочевом пузыре, пиелонефрит, почечная недостаточность – частые спутники запущенных форм аденомы.

Еще страшнее пропустить рак предстательной железы. Чтобы грозный диагноз исключить, помимо УЗИ и пальцевого исследования предстательной железы, необходимо сдать анализ на уровень специфического простатического антигена (ПСА) в крови – главного маркера злокачественного заболевания простаты.

Миф четвертый. Аденома рассасывается.

Увы. На сегодняшний день нет ни одного препарата, который бы полностью излечивал эту доброкачественную опухоль. Но есть лекарства (в том числе – растительного происхождения), которые снижают спазм и отек предстательной железы, а значит – и неприятные симптомы заболевания, иногда на довольно продолжительное время.

В некоторых случаях на помощь приходят и такие неоперационные методы лечения, как СВЧ-гипертермия, во время которой предстательная железа нагревается до 70 градусов, благодаря чему разросшиеся железистые клетки простаты уменьшаются. Но подобная процедура показана далеко не всем и эффективна лишь на начальных стадиях заболевания.

Так что, как ни крути, а в конечном счете без операции не обойтись. Особенно, когда речь идет о ярко выраженной степени заболевания. На сегодняшний день у нас в стране практикуются два способа хирургического лечения аденомы предстательной железы – аденомэктомия (чреспузырная, позадилонная) и трансуретральная резекция простаты. Первая, выполненная через мочевой пузырь, открытая операция – более травматична и показана при запущенных формах заболевания. Вторая, эндоскопическая, которая заключается в удалении аденомы специальным инструментом через мочеиспускательный канал, имеет гораздо меньше побочных эффектов и гораздо легче переносится. На третьи-четвертые сутки после нее пациент выписывается домой, после чего в течение месяца ведет щадящий образ жизни – с ограничением половой, физической нагрузки, а также с соблюдением специальной диеты, исключающей острую, соленую, пряную пищу, алкоголь и сильногазированные напитки.

Миф пятый. После удаления аденомы предстательной железы можно забыть об интимной жизни.

И это не так. После операции (открытой и щадящей) у 90% пациентов половая функция восстанавливается в полном объеме. Проблемы могут возникнуть лишь с зачатием, поскольку у 30% перенесших операцию по удалению аденомы развивается так называемая ретроградная эякуляция, когда семяизвержение происходит не наружу, а в мочевой пузырь. Но и эта беда поправима. Если мужчина мечтает о наследнике, на помощь приходит другое изобретение медицины – экстракорпоральное оплодотворение. Только в данном случае процессу искусственного зачатия предшествует довольно сложная процедура – специальное центрифугирование мочи, позволяющее отделить сперму. И уже затем ее вводят женщине. Конечно, приятного в этом мало. Но мужчины не ропщут: жить с постоянной оглядкой на туалет или с трубкой в мочевом пузыре намного хуже.

«АиФ Здоровье» рекомендует

Каждому мужчине после 40 лет, независимо от того, имеются ли у него какие-либо симптомы заболеваний предстательной железы или нет, раз в год необходимо:

► посещать уролога;
► делать УЗИ и пальцевое ректальное исследование предстательной железы;
► сдавать анализ на уровень ПСА в крови.

Предстательная железа любит:

► активный образ жизни;
► регулярную половую жизнь;
► тыквенные семечки (кроме витамина Е они содержат белок и ненасыщенные жирные кислоты, благотворно действующие на ткани простаты);
► продукты из цельномолотого зерна, овощи, фрукты, ягоды.

Предстательная железа не любит:

► переохлаждения или перегрева;
► чрезмерной инсоляции (пребывание
на солнце);
► алкоголя, прежде всего – шипучего (пиво, джин-тоник, шампанское);
► чрезмерного употребления красного мяса (говядина, свинина, баранина).

Василь Лупіна, черкащанин

*допис з "Фейсбуку"