Васильчук: Шипи «Едельвейса» або несвідомі нащадки «одного художника»

Забігаючи наперед, зауважу, що йдеться не про представників творчих шкіл Рембрандта, Лукаса Кранаха-старшого або Тиціана. Написати цю замітку спонукали повідомлення у інформаційному просторі про чергову хвилю активізації радикалів від політики.

Наближення виборів до місцевих рад неодмінно активізує діяльність суб’єктів політики. Не оминає це і різноманітних політичних маргіналів і авантюристів, які у будь-який спосіб намагаються нагадати суспільству про себе. Уже давно не секрет, що свою специфічну «популярність» вони прагнуть вигідно конвертувати у тверду валюту. Попит на «комерційний радикалізм» та «недержавне насильство» особливо зростає у пікові моменти розвитку суспільно-політичної ситуації, коли міцні кулаки або лише сам факт присутності брутальних хлопців у чорних балаклавах стають найбільш суттєвим аргументом у політичних баталіях.

Але для початку потрібно прорекламувати себе, черговий раз продемонструвавши суспільству свої можливості і трішки налякавши його.

Так, 15 лютого цього року ностальгісти за нафталіновою естетикою 1930-х років провели марш, мабуть, намагаючись максимально реалістично відтворити антураж і атмосферу вісімдесятирічної давнини. Проте, одного маршу виявилось недостатньо і дійство завершилось закритим концертом для партійців, з дозволу сказати, «музичного колективу», відомого у вузьких колах під назвою «Сокира Перуна». До речі, на одному із концертів «Сокири..» випадково опинився і уже колишній прем’єр-міністр Гончарук. Докладніше тут

Уявлення щодо ідейної орієнтованості цього «рок-гурту» дає цитата з однієї з пісень під промовистою назвою «Шість мільйонів слів брехні», автори якої уперто заперечують Голокост (текст узято тут: https://nashe.com.ua/song/6565):

Шість мільйонів слів брехні

Які придумали ж...

Про холокост та Zyclon B

А ти спитай де докази?!

Шість мільйонів слів брехні,

Щоб білий завжди жив в ганьбі!

Якщо бажаєш жити в багні,

То вір ж…ам, а не мені!

Як вбачається із повідомлень черкаських ЗМІ особливої пікантності цій ситуації надає те, що витрати на проведення цього «патріотичного заходу» у розмірі 122 тисяч гривень були профінансовані департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, який має честь очолювати висуванець однієї із найпатріотичніших партій міста Черкаси, а його куратором є інший висуванець цієї ж партії, який, перебуваючи на посаді заступника міського голови, лише у лютому цього року отримав 150 тисяч гривень з міського бюджету. Про це докладніше тут

До слова, особисто я, як платник податків, зареєстрований у м. Черкаси, принципово не бажаю фінансувати виступ гурту із відверто антисемітськім репертуаром.

Але особливої пікантності ситуації надає те, що сам захід відбувся 15 лютого, а угоди на оренду звукового та світлового обладнання для проведення «патріотичного концерту» були укладені лише 28 лютого і 10 березня цього року. Утім, справжніх «патріотів» ніколи не зупиняли такі дріб’язки як бюджетне законодавство.

Сьогодні у інформаційному просторі з’явились повідомлення про чергові паростки радикалізму. Міністр інфраструктури Владислав Криклій разом із народним депутатом від «Слуги народу» Романом Грищуком приєдналися до «рейду» радикалів з С14, які вийшли «проти циганських банд». Докладніше тут

Для тих хто призабув, нагадаю, що 20 квітня 2018 р. саме праворадикальне угруповання C14 учинило погром ромського табору на Лисій горі в Голосіївському районі м. Києва. Докладніше тут

Утім і це ще не все. Цими днями про себе заявило ще одне маргінальне утворення, назва якого дивним чином перегукується із назвою першої горно-піхотної дивізії вермахту. На Віннічині розгортає свою діяльність організація «Едельвейс». Надмірно не обтяжуючи себе необхідністю ховатись за лаштунками традиційних націонал-патріотичних штампів, активісти «Едельвейсу» зовсім не цураються своїх симпатій до історично збанкрутілого націонал-соціалізму. Як вбачається із повідомлень преси, активісти організації у соціальних мережах та месенджерах використовують недвозначні нікнейми, як-от ukr_nazi, та цитують Гітлера. Інколи із кон’юнктурних міркувань свої ідейні симпатії вони камуфлюють лексичним зворотом «як сказав один художник». Цілком зрозуміло, що йдеться зовсім не про вище згадуваних Рембрандта, Лукаса-Кранаха старшого або Тиціана.

У амбітних планах активістів розширити географію своєї діяльності. Серед пріоритетних міст є і Черкаси. Докладніше тут

Тож, поки наші правоохоронні органи загрузли у з’ясуванні міжвідомчих стосунків, а Європарламент ухвалює безкомпромісні резолюції щодо зростання неофашистського насильства, пересічні громадяни змушені чекати коли «Едельвейс» випустить свої «шипи», зокрема й у Черкасах.