...ну от що можна написати про професійне свято журналіста на 103-й день війни (що вже через 2 години)?
Можна констатувати, що журналістика в України вмерла 24.02.20022. З цієї страшної дати кожен розумний журік наклав табу на питання про те:
- чому Зе слухав впіввуха повідомлення від західних розвідок про напад орків на Україну?
- чому в січні 2022 року не почув директора ЦРУ Вільяма Бернса, який персонально попередив Президента України про напад?
- чому легковажно розповідав українцям про "шашлики в травні", коли дідусь Байден щодня, майже в режимі реального часу, анонсував війну...
З 24.02 ми змушені накласти зашморг на свої вільні рти та розкуті за "клавою" пальці. Бо ще вчора складне й багатовимірне життя звузилося. І тепер кожна недурна "писюча", знімаюча та " говірка" людина знає: ми мусимо закрити очі на "косяки" Зе і тих, хто з Зе і від Зе.
І зробити так ми маємо не тому, що ми - українці...Правильніше, не тільки тому, що ми - українці. А тому що просто на наших очах на планеті Земля чистісеньке, без домішок, Зло прагне довести, що проти грубої й переважаючої сили захисту не існує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вівчарик: Журналістика – найкраща професія
Так, наше "Добро" - кульгаве. Але немає іншого шляху, як підставити йому плече і зробити для перемоги наз Злом все, що в твоїх силах.
..Усім, хто продовжує працювати на "Мівіні" та пшонці. Хто може дозволити собі келих пива раз на три дні. Хто розуміє, що "бабло" - це не про нас і - на тривалий період: нам треба вижити. З Україною.
Тому щодня - борсаємося. Опираємося. Вперто наближаємо перемогу.
Усім колегам - міцних нервів. Бадьорості духу й тіла. Впертості й драйву.
Ми не чекали на таке. Але ТАКЕ має програти. Зокрема, завдяки нам.
З професійним святом, що навпинно наближається)
Віктор Борисов, журналіст, редактор сайту "Провінція".
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
До речі, під час другої світової війни парламент Британії ШІСТЬ РАЗІВ розглядав питання вотуму довіри Черчіллю. І опозиційні ЗМІ Черчілль не закривав.
Але ставити поза критикою цивільну владу неприпустимо навіть під час війни. І за кожне "про*балі" має бути відповідальніст ь. Люди готові йти на смерть за Україну. Але хочуть знати, що ті, хто віддає накази - ВІДПОВІДАЮТЬ за наслідки. Не словами - а посадами. Аяк є підстави - то й в судовому порядку.
Стрічка RSS коментарів цього запису