...Чимало міст, які ми любимо, мають пісні про себе. Неофіційні гімни, які отримали людське визнання.
Прилітаючи в аеропорт Джона Кеннеді в Нью-Йорку, мимоволі починаєш наспівувати "New York, New York". Звісно - хриплуватим голосом Френка Сінатри.
Блукаючи вузькими вуличками Монмартра в Парижі, бубонимо під ніс "A Paris", яку подарував світу Ів Монтан.
Чимало атмосферних українських міст мають "свої" пісні.
Оскільки улюблена всіма "Як тебе не любити, Києве мій" з 2014 року - офіційний гімн Києва, то неофіційним будемо вважати хоча б "Хрещатик".
"Есть город, который я вижу во сне, о, если б вы знали, как дорог...". Це, звісно, Одеса, Утьосов.
"Бо де ще є людєм так файно, як ту, тільку ві Львові..." Н, тут і без роз'яснень можна обійтися.
Такі пісні, крім того, що вони - символи міст, які ми любимо, є важливим елементом того, що створює атмфосферу міста. І для місцевих, і для "панаєхавших", і для туристів.
Готуючись до чергової екскурсії по Черкасам, зловив себе на думці, що рідне місто власного "New York, New York" - не має. Так, є гімн офіційний -"Славень Черкас" . Але в ресторанах та компаніях його не співають.
Є "Пісня про рідне місто Черкаси" авторства Олександра Недобора, яку спробували назвати неофіційним гімном міста. Але при всій повазі - це просто гарна пісня під гітару.
Хоча Черкаси просто приречені на шлягери, бо мають джентельменський набір принад, про які співають у піснях.
І Дніпро широкий. І пагорби. Сосновий ліс, дубові гаї. Острови з ухою та горілкою. Вулиці, що потопають у зелені. Кароокі й чорноброві дівчата. Хитрі чоловіки. Зворушлива дітлашня. Найколоритніші пенсіонери. Оригінальний суржик.
Власні традиції організованої та неорганізованої злочинності. Гомінкі базари, що куди тому Привозу. Найсмачніше сало. Найсоковитіші абрикоси. І за кожним рогом щось в твоєму житті було важливе. Про що пам'ятатимеш стільки, скільки житимеш.
Якщо 100 черкащан, що вміють римувати та писати музику, створять 50 пісень про Черкаси - це не означатиме, що обов'язково з'являться шедеври. Може з'являться, а може й ні. Однак не виключено, що "вистрілить" якийсь маститий автор, об'єднавши в трьох куплетах з приспівом всі черкаські символи. А можливо, написавши про своє кохання, всіх зворушить 16-річний юнак, який щойно навчився співати під гітару.
Черкасам потрібен народний шлягер про себе. Почувши мелодію якого, навіть найчерствіше серце, на іншому континенті, заспішить купити квиток на літак, щоб повернутися додому.
Здається, не таке вже й нездоланне завдання...
Віктор Борисов, журналіст
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису