Ну що ж, донька вже вдома і я нарешті можу видихнути й написати, що відбулось. 13.03 ми потрапили в інфекційну з підозрою на COVID19. Цвяхом у віко труни стало те, що дитина 26.02 повернулася з Італії, з червоної зони. Найгірший симптом – біль в легені.
Що вам сказати і як би це м’яко сформулювати...
Нас «зустріла» в приймальному відділенні якась тітка без маски (хоча на кожних дверях висить оголошення про карантин по грипу) і навіть без халата – просто тітка. Почула про симптоми, Італію і повільно пішла шукати лікаря. Лікар через вікно двічі розпитав про симптоми і почав дзвонити... дзвонив довго і в різні місця, видно було, як з кожним дзвінком в нього починали труситись руки і лице мокріло. Десь за годину перемов лікаря почали наряджати в захисний костюм, який всі бачили вперше (виявилось, їх привезли лише напередодні і всього 200 шт.) Наряджались лікар з медсестрою ще біля години, і лише після цього повели дитину в зразково-показовий бокс, який саме в цей час, поки ми чекали, знімали для сюжету «Вікки».
Процедура огляду зайняла ще близько години. Експрес-тест показав негативний результат, але доньку госпіталізували, кров відібрали і відправили до Києва. Лікування призначили як при грипі і пневмонії, але: медики заходили в палату раз на день, вони щоразу діяли, як людина на мінному полі.
Наступні два дні в палату НІХТО З ПЕРСОНАЛУ не зайшов! Ні лікар, ні медсестра, ні санітарка!!! У вівторок по обіді я почала дзвонити на всі номери, які змогла знайти (забула сказати, що всю сім’ю попередили з СЕС, що ми маємо бути на жорсткому карантині вдома, ні з ким не контактувати, постійно контролювати температуру і вимити в хаті з дезинфікуючими засобами ВСЕ). Так от, лише після мого кіпішу, підвищеного тону і малотолерантних висловлювань до доньки прийшла лікар, послухала її, відмінила крапельниці і сказала... пити диклофенак бо «швидше за все, у вас невралгія»...
З палати, яку лише в п’ятницю «нарядили» для фільміку, забрали все, що назносили туди з обох відділень (дорослого і педіатрії) для «кіна»: пульсометр, тонометр, апарат ШВЛ і навіть термометр...
Сьогодні мені подзвонили з СЕС, що прийшли результати з лабораторії, і вони негативні. (Дякую цій жінці – це єдина посадова особа, котра щодня дзвонила і всю наявну в неї інформацію відразу повідомляла).
Дзвоню в інфекційну :
- Доброго дня, я мама пацієнтки такої-то. СЕС повідомила, що аналіз крові з Києва вже є.
- Ми знаєм.
- То ви можете виписати доньку ?
- Ми після обіду не виписуєм!..
- Але результат крові на COVID19 негативний, а диклофенак вона дома може допити.
Тиша. Потім фраза з прикритою рукою трубкою : «Тут мама 116 палати – хто з нею буде говорити?»
Голос завідувачки інф.педіатрією:
- Що ви хочете?! (мушу тут зазначити, що дитяче і доросле інф.відділення мають СПІЛЬНУ ординаторську, ОДИН телефон, але мене заставили передзвонювати двічі – «передзвоніть, я не буду брати трубку» – така собі імітація бурхливої діяльності).
- Я хочу забрати дитину додому. Сьогодні.
Зав. незадоволено:
- Ну якщо ви вважаєте, що ваша донька вже здорова...
Перебиваю:
-Вважаю, що ще здорова, і саме тому хочу забрати її сьогодні.
Дитина вдома.
Підсумок:
ВСЕ, про що браво рапортують у новинах – міф, фікція. Лікарі НЕ МАЮТЬ УЯВЛЕННЯ, з чим їм доведеться мати справу і який армагеддон на них чекає. Найгірше те, що вони НЕ ХОЧУТЬ знати більше і готуватись до цього. Першими на себе приймуть удар санітарки і медсестри – їх лікарі кинули просто напризволяще: ніхто нічого не пояснює, ніяка робота не проводиться, санітаркам заборонено брати «дорогі костюми», і вони обмотуються якимись кульками, скотчем, ганчірками...
Це треш. Дна немає...
Бережіть себе. Будьте здорові і не дай вам, Боже, потрапити в лікарню.
Лариса Холод, черкащанка
* Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
Нужно быть добрее!!!!
Хватит завидовать, автор комментария, лучше направь свою злость и зависть на поиск заработка, если заработать не можешь!!!
Завидовать можешь тому что человек может заработать на загран поездки, а сам заработать - нет?
ГОУ с дивана! Иди учись, и вежливости в том числе!!!! Потом и заработаешь на Италию и другие страны. А то только на злобу и хватает.
За что? За страх и пренебрежение?
А если у девушки реально есть или был коронавирус?
Мы попадали в эту больницу несколько лет назад.
Ничего не поменялось. К сожалению атмосфера страха и равнодушия. К вам не будут заходить в падалату, и будут делать все, что бы вы поскорее свалили.
Это типичное поведение большинства черкаща "не на камеру"
У них даже технички бояться мыть пол, и быстрее убегают.
Негативные коментарии скоре всего оставили сотрудники этой самой больницы.
Дамы, то есть пани медсестры и врачи - может пора что-то менять?
Инфекционка очень проблемная. Нужно руководителя адекватного, ан не *************** *************.
Р.S. Врачам респект. Вы - професионалы!!!
Так якраз стаття про дівчину, яка з'їздила на екскурсію в Італію, але дуже швидко повернулась в Україну з занепалою медициною. Про те, яке лікування за кордоном вона б отримала в даному випадку, можна з вами поспорити.
Стрічка RSS коментарів цього запису