Розчаровують люди. Я навіть просто не можу говорити про мера Черкас. Я навіть не знаю, як говорити, коли міський голова має 19 кримінальних проваджень. Хто це? Я за один стіл з такими бандитами не сяду. Його обрали? Це народ. Це право народу України. Будь ласка, обирайте бандитів, якщо хочете.
Я думаю, що він себе поводив некоректно. З самого початку карантину.
Яка спадщина у нас є? Що у нас було? Тобто, порожні аптеки, порожні лікарні, нема ШВЛів (і розповіді про те, що їх у нас 2 тисячі чи 2,5 тисячі, і що «я купувала їх, – каже Юлія Володимирівна, – коли була прем’єр-міністром»... Перевірили, працюють 300). Немає ШВЛів. 12 ліжок в інфекційних лікарнях, з яких на 7 чи 6 можна просто лягти. Про які там умови? Нічого немає.
В країні немає нічого. Початок коронавірусу. Далі. «А де Держрезерв?» – запитую я. Просто мені цікаво. Порожній Держрезерв. Тобто, в Україні 40 мільйонів людей – порожній Держрезерв! Нема нічого. Просто нічого немає. І на моє запитання: «А що в цілому з Держрезервом, а як це відбувається?» – «Багато європейських країн відмовилися від держрезерву. Це такий напрямок». І що ми бачимо? Ми, як і всі європейські країни, мали те, що ми мали два місяці тому.
Тому де був мер Черкас два місяці тому? Де його звернення до мене: «Чим я можу допомогти владі?» Де його літаки, які «прилітали» і «наповнювали лікарні, аптеки Черкас»? Де наповнення Держрезерву? Де його особисті гроші? Його особисті, (за) які він «купив і повністю заповнив аптеки і лікарні свого міста»? Де все це?
Я розумію, всім складно. Всім мерам складно. Але, вибачте, ну це популізм! Це просто популізм! Мало того, на чому? На кількості смертей через коронавірус?.. Тобто, я впевнений, що це просто якась політична боротьба.
І з ким він бореться? То хай іде в мери, хай люди голосують. Це місцева влада. Що потрібно? Будуй дороги, покажи лікарні, які ти відкрив. Скільки років у нього була каденція? П’ять років він був? Так? Я не знаю, це перша його каденція чи ні? Я навіть не знаю, що це за людина.
Коли я збирав селектор з усіма головами обласних державних адміністрацій і з усіма мерами, я надав можливість всім ставити питання і сказати: «Де влада?» Може, їм допомогти? Незважаючи чи є у влади повноваження у вашій місцевості, чи немає – кажіть! Кожна людина з мерів країни, кожна ця людина, кожний губернатор, хто був на селекторі, вони всі ставили питання, сказали: «Нам треба це, це. Тут ви, влада, робите неправильно. Повірте нам, ми на місцях». Окей, давайте зробимо. А тут ви, місцеві (ну як з Харковом): будь ласка, не відкривайте метро. Ну зараз не можна. Розуміємо, буде транспортний колапс. Але колапс з кількістю смертей – гірший. Для кого буде працювати ваше харківське метро? Почули. Один раз хотіли відкрити – почули. Другий раз хотіли – знов нас почули. Що це за боротьба з місцевою владою, я не розумію? Бо там Кернес (мер Харкова, – ред.) – він хоча б почув.
Тут (у Черкасах, – ред.) – людина просто вийшла раптом. А де ти був? А де ти був, коли ми Ляшка (не «того Ляшка», а іншого, головного санітарного лікаря), питали: «Що у нас з тестами?» Він каже: «Володимир Олександрович, ви розумієте, тут така ситуація – у нас п’ять лабораторій в країні». Я кажу: «Ну будь ласка, підніміть всіх санітарних лікарів!» Немає! Була скорочена вертикаль санітарних лікарів країни! Просто була скорочена! За п’ять років просто скоротили, їх не існувало! Тобто, ми підняли повністю цю вертикаль. А це для кого? Для країни! Для місцевих влад!
Підняли цю вертикаль. Підняли лабораторії. Сьогодні працює більше сорока лабораторій. Будь-якими шляхами. І це була моя задача. Працював Офіс Президента як МОЗ. Працював МОЗ як МОЗ. Працював уряд, Шмигаль, як МОЗ. Ми всі один великий МОЗ. І це є правда. І губернатори з нами. Хто зміг, хто не зміг. Багато мерів теж перетворились в МОЗ і були абсолютно нормальною, адекватною місцевою владою.
Завдання було дуже просте: мені все одно, які у вас шляхи, будь-які, мені все одно, звідки ідуть гроші, ви повинні за місяць ШВЛи, лабораторії, цю вертикаль, про яку я вже сказав, повинні заповнити повністю всі аптеки, магазини, супермаркети, все повинно бути в повній мірі і в повному доступі. Десятки літаків комерційних авіакомпаній, які ми приводили до себе, – силою ми знімали крісла в їхніх пасажирських літаках і переробили їх у вантажні літаки. Бо немає стільки в державі вантажних літаків. «Мрії» дві, які прилетіли (ще був якийсь там скандал) – про що вони говорять? Дві «Мрії» – одна від НАК «Нафтогаз», повністю державні гроші, другий (рейс) оплачував бізнес (так, бізнес, заповнювали якісь магазини, щоб щось було в магазинах), але там і частина гуманітарного вантажу була в цій «Мрії», який був переданий до наших лікарень.
Тому дивіться, тому в мене і така реакція на місцеву владу! Я в цілому не зрозумів, що сталось.
Володимир Зеленський, президент України
* Із виступу на пресконференції 20 травня 2020 року.
реклама
Коментарі
Це ти гарно про свою рашку сказав.
Стрічка RSS коментарів цього запису