Черкащина славна своїми селами. От і неподалік Черкас є мальовниче село Дубіївка, яке своїми коренями виходить із XVII століття. В історичних джерелах перша згадка про Дубіївку з’являється в описі Черкаського староства за 1622 рік, в якому вона названа Дубіївський хутір. За доби козацтва в Білозірській сотні, яка дислокувалася по сусідству і входила до складу Черкаського полку, було багато дубівчан. Вихідці з цього села брали участь у національно-визвольних повстаннях 1648-1654 років. Також жителі Дубіївки були причетні до подій Коліївщини. За історичними переказами, місцевий сосновий бір став у 1768 році притулком для великого гайдамацького загіну.З історичних джерел дослідники встановили, що багато військових, особливо солдат, які прямували через Дубіївку з військових поселень південних губерній, відбувши 25-річний термін служби, залишалися тут для постійного проживання.
Благодатна, щедра дубіївська земля дала Україні багатьох працьовитих, талановитих людей. Попри всі випробування збереглася Дубіївська громада. Особливо це стало помітним з початком україно-російської війни.
В Дубіївській сільській раді наразі на обліку перебувають 56 учасників АТО та ООС. З них 28 військовозобов’язаних, які проживають в селі та працюють у військових частинах, які розміщені в цьому населеному пункті та 28 корінних жителів Дубіївки.
Серед них є людина, що ось вже п’ятий рік самовіддано захищає та відстоює територіальну цілісність і незалежність України в складі 35-ої окремої бригади морської піхоти
Саме в 35-ій окремій бригаді морської піхоти проходить військову службу на відповідальній посаді заступника командира групи з озброєння лейтенант ЗСУ Андрій Анатолійович ГУНЬКО. Морські піхотинці з самого початку російської агресії на передовій Східного фронту. З серпня 2016 року і по даний час лейтенант Андрій ГУНЬКО перебуває в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил, є учасником бойових дій. Має нагороди «Відзнака Президента України», «Учасника бойових дій». Така відданість народу України, захисту національних інтересів держави викликає повагу і шану.
За прикладом своїх рідних дядька і брата, кадрових військових офіцерів, Андрій теж вирішив обрати для себе військову стежину – нелегкий, але почесний шлях. Тож можна вже говорити про родинну військову династію. Дядько Андрія, Шевченко Володимир Ілліч, підполковник. Свого часу закінчив Челябінське вище військове інженерне автомобільне училище. Проходив службу на різних військових посадах в лавах радянської армії у військових частинах та з’єднаннях, що дислокувались у Німеччині та Угорщині. Брат Андрія, Келип Сергій Іванович, теж своє життя присвятив військовій справі. Успішно закінчив Горьківське вище військове будівельне командне училище. Під час проходження служби перебував на посадах командира навчального взводу сержантів, командира роти, був слухачем 2-х курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації офіцерів ЗСУ в м. Одеса. З початком російської агресії, в період 2015-2018 років безпосередньо приймав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. В цей період Сергій Іванович був командиром взводу, командиром роти 56 ОМПБр ОК «Південь», виконував обов’язки заступника коменданта та коменданта міста Маріуполь. Має нагороди «За оборону Маріуполя», «Відзнака Президента України», «Учасник бойових дій». У 2018 році був призначений на посаду військового комісара Городищенського РВК, а згодом, став військовим комісаром Чигиринського РВК в древній козацькій столиці Чигирин. У 2019 році був нагороджений головою Черкаської ОДА відзнакою «Холодний Яр». В даний час працює на відповідальній посаді в Міністерстві оборони України в м. Києві.
Тож приклад зразкової військової служби є з кого брати.
Але з початку Андрій серйозно не замислювався про військову кар’єру. Закінчив Дубіївську ЗОШ І-ІІІ ст. Черкаської районної ради. Далі було навчання в Черкаському професійному автодорожньому ліцеї., праця на заводі ТЕМП в м. Черкаси слюсарем по збору металоконструкцій. У 2009 році проходив строкову військову службу на посаді водія роти матеріального забезпечення у військовій частині в м. Золотоноша. Згодом вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України. Працював, а з початком війни в Україні вирішив, як і багато тисяч українських чоловіків, йти боронити рідну землю від окупантів.
При цьому, про таке його рішення родина не знала, тож поставив перед фактом: «Я добровільно йду до лав Збройних Сил України». Його рідні, мати Валентина Іллінічна, батько Анатолій Андрійович та сестра Тетяна з розумінням поставилися до рішення Андрія. Хоча від хвилювань за сина тріпотіло серце матері як та горлиця. Але не відмовляла, благословила на ратний подвиг по захисту Батьківщини та своїми молитвами оберігає його.
І от вже п’яту ротацію Андрій служить в зоні проведення Операцій Об’єднаних Сил. За цей час всяке вже було. Виконував бойові завдання, пройшов шлях від рядового до лейтенанта. Від командира відділення до заступника командира групи з озброєння 35-ї бригади морської піхоти. Був на волосину від смерті, потрапив в Одеський військовий госпіталь. Завдяки професійності військових лікарів повернувся в стрій для подальшого проходження військової служби.
Жителі Дубіївки не стоять осторонь військових подій в Україні. Два рази на рік збирають нашим військовим допомогу та самостійно доправляють її у військові частини в зону проведення АТО та ООС. Так, у 2018 році, під самий Новий рік, була здійснена поїздка в зону АТО на Маріупольській напрямок. Дубіївський десант в складі сільського голови Олександра Івановича Кривошеї, жителя села Валерія Івановича Чванила та водія побували в Павлополі, Сартані, Гнутовому, Талаківці, Лебединському, Широкіному, Бердянському.
Навіть новорічні ялинки з собою везли. Активними організаторами волонтерської допомоги фронту в селі є підприємець Валерій Чванило, який неодноразово надавав на потреби військових доски, піддони, інші необхідні будівельні матеріали, а також жителі села Григорій Шемшур, Микола Ковтун, Андрій Сурженко.
Як то кажуть хто чим може допомагає фронту. В посилки завжди складають овочі, фрукти, домашні закрутки, різноманітні смаколики, печиво, засоби особистої гігієни. Депутатський корпус та члени виконавчого комітету Дубіївської сільської ради опікуються питаннями допомоги односельцям, учасникам АТО та ООС. Так, з 2015 по 2018 роки Дубіївською сільською радою учасникам АТО та ООС були виділені земельні ділянки під забудову та ведення особистого селянського господарства. На потреби учасників бойових дій безкоштовно завозяться дрова, виділяється адресна одноразова матеріальна допомога в розмірі 1000 грн., проводяться концерти та зустрічі, нагородження почесними грамотами.
Приємно, що дбає Дубіївська громада про своїх захисників. А війна тим часом триває, російська агресія та окупація української землі продовжується. А поки наші захисники на фронті боронять Україну від окупантів, молимося за них та збираємо новий волонтерський вантаж.
Чекаємо наших воїнів з перемогою!
Світлана Гречанюк-Самойлова, журналіст, волонтер
реклама
Коментарі
Воїнам - наша Повага.
Текст - пафосна селюківщина з кучею совєцьких штампів.
Вона була волонтером своє кишені.
Типаж активистов ничуть не изменился с тех времен, активные и туповатые.
Надо на пропагандистски е курсы какие-то записаться. Желательно иностранные. А то никаких перемог не дождетесь никогда.
Стрічка RSS коментарів цього запису