Нещодавно у Києві піднялася неймовірна буча через те, що зносять будинок міщанина Барбана – звичайну хату початку ХХ століття. Захисники старого Києва доводили твердолобим забудовникам, що зносити будівлі, котрим понад століття, злочин. Й за нього, цей злочин, вони відповідатимуть. Може, лише перед Богом.
У нас, у славному місті Черкаси, небагатому, як Київ чи навіть сусідні Полтава й Вінниця, на нерухомі пам’ятки історії, сьогодні цілеспрямовано руйнують пам’ятку архітектури, сторічний особняк Вацлава Кринського, розташований у центрі міста по вулиці Байди-Вишневецького, 2.
Як відомо, особняк, побудований у 1907-му році, після жовтневого більшовицького перевороту, переходив з рук у руки від однієї казенної контори до іншої (під час німецької окупації, звісно, там перебували фріци).
Будинок Барбана
І ось у бурхливих 90-тих роках минулого століття, коли вчорашні полум’яні комуністи та комсомольці наввипередки розхапували колись експропрійоване їх попередниками майно, особняк законослухняного польського юриста опинився у власності якогось спритного лихваря-комсомольця. Захопивши через «подєльніков»- міських чиновників будинок, колишній комсомолець вигідно його продав. З часом після карколомних маніпуляцій з продажем-перепродажем та орендою, особняк перейшов у власність відомого черкаського забудовника ПП «Надія».
Як ви думаєте, для чого забудовники купують старі особняки, маєтки, палаци? Та вже ж не для того, аби відкрити там музей чи мистецьку галерею. У них аж очі горять, коли від древніх стін лишається купа сміття, а бульдозер «утюжить» майданчик під висотку.
Так розігналися зробити й нові власники з особняком Кринського. І їм це майже вдалося. Адже попри протести шанувальників старовини та оголошення будівлі пам’яткою архітектури, теперішні чиновники, (мабуть, діти полум’яних комуністів), роблять вигляд, що нічого не бачать й не чують.
…Нещодавно на стіні сторічної будівлі побачила солідну табличку. Спочатку подумала, що це держава, як їй і належить, взяла під охорону пам’ятку архітектури.
Далебі! Про охорону історичного об’єкта заявив Національний корпус. Приємно, що й казати, що патріотична молодь дбає про збереження тих історичних архітектурних крихт, що залишилися у 700-річних (чи й більше), Черкасах. Але де ж владці-очільники, котрі не стомлюються проголошувати про неймовірні красоти та туристичні «магніти» Черкащини? Де ж їх енергія і креатив? Втім, для них, очевидно, більш заманливо вкатати з десяток мільйонів гривень у «крила єдності», (більше, до речі, схожих на крила летючих польських гусар), аніж врятувати від руйнування одну з нечисленних історичних візитівок Черкас.
От якби й справді молоді наші керманичі «кохали» Черкаси (як недоладно запевняли з біл-бордів на День міста), то, наприклад, запропонували б магнатам з «Надії» зробити королівський жест й подарувати місту Черкаси «яблуко розбрату» - особняк Кринського, який колись по-шахрайськи придбали у власність ловкачі. І розмістило б місто у старовинній будівлі Археологічний музей, котрий другий десяток років без власного приміщення.
А можна було б «копнути» й далі й скасувати через суд шулерську передачу комунального майна, яким на той час був особняк Кринського, приватній особі. Повернути так би мовити статус-кво будинку. Принаймні, за той час, коли він перебував у комунальній власності.
А ви як думаєте, небайдужі?
Лідія Титаренко, власний кореспондент
газети «Голос України» у Черкаській області
реклама
Коментарі
Нью-Лисянка?
Поки що засуджений лише..засуджувач черкаського безвладдя - Кухарчук з командою.
Стрічка RSS коментарів цього запису