Сьогодні Всеукраїнський день бібліотек. Це моє свято ще з дитинства. Адже я «виріс» у простій сільській бібліотеці непростого, а знакового в історії нашої держави села Суботів, що на Чигиринщині. Моя мама Євдокія Панасівна 46 років очолювала Суботівську сільську бібліотеку, до її цьогорічного «закриття???».
Мамо, я сьогодні вітаю тебе зі святом!!! Із приємністю і радістю на душі згадую ті щасливі моменти, коли я відразу після уроків зі школи, з портфелем ішов до мами на роботу і допомагав їй. До 11 класу я вивчив всю роботу бібліотеки: від прийому літератури, запису читачів, видачі книг, інвентаризації, підшивки великої кількості газет і журналів (а до середини 90-х років надзвичайно багато виписувалось періодики, і що приємно: ЛЮДИ ЧИТАЛИ, ВІДВІДУВАЛИ БІБЛІОТЕКУ) до опису книг у картотеки та щирим спілкуванням із людьми.
Суботівська моя рідна бібліотека була тривалий час школою передового досвіду по краєзнавству: всеукраїнські, обласні, районні семінари проходили у її стінах. Мабуть, саме ця бібліотека і стала тим фундаментом у моєму, а також мого рідного брата, подальшому освітянсько-науковому зростанні. Це була історія села… історія духовного осердя села… Сьогодні настав час, коли певні сили, як під орудою якоїсь невідомої суспільної аморальної, на мій погляд, інфекції, закривають (вважай – знищують!!!) сільські бібліотеки, та і не тільки сільські… Там не полатали вчасно кришу, там не вчасно знищили грибок, там ще щось, і два-три місяці і книг немає, і є «хороша» підстава закрити культурний заклад. І це вже непоодинокі випадки в нашій державі. Я розумію, що ОТГ на сьогодні вже не в змозі утримувати всі бібліотеки. Але вони в реальній змозі зберегти всі книги для майбутніх поколінь. ПРИЙДЕ ЧАС, І МИ ПОВЕРНЕМОСЯ ДО ДРУКОВАНОЇ КНИГИ, І МИ ПОВЕРНЕМОСЯ ДО ТІЄЇ ПОТУЖНОЇ РОЛІ БІБЛІОТЕК САМЕ У ФОМУВАННІ РЕАЛЬНОГО, А НЕ МАХРОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ. А щоб до цього повернутись: потрібна потужна інформаційна просвітницька державна політика, потрібна потужна інформатизація бібліотек.
Мій любимий вислів: Читання – це путівка куди завгодно!!! Тож ходімо до бібліотек і читаймо. У книгах мудрість і знання. А всіх бібліотекарів нашої держави вітаю сьогодні із їх днем.
І трішки ностальгічних (і уже історичних) фото моєї рідної бібліотеки у Суботові, якої, як такої потужної і великої, як для села, вже, на жаль, немає, та немає і переважної більшості тих книг, які читало не одне покоління нащадків великого українця Богдана Хмельницького. 30.09.2020 р.
Валентин Лазуренко, професор, проректор ЧДТУ
* Допис у фейсбуці.
Коментарі
Кроме того даю справку профессору: "не одне покоління нащадків великого українця Богдана Хмельницького." - род гетмана прервался на его сыновьях так что нескольких поколений потомков у Хмельницкого быть ну никак не могло.
Стрічка RSS коментарів цього запису