З недавнього діалогу:
– Ти не жалкуєш що пішов до війська?
– Ні.
– Ти щасливий що пішов?
– Ні.
– То в чому справа?
– Я буду щасливим, коли закінчиться війна. Коли поцілую кохані очі. Коли обійму маму. Я буду щасливим, коли слово любов буде синонімом миру. Мені більше не доведеться боротися. Я буду щасливий під весняним цвітом поряд з сім'єю. А поки я там, де я маю бути. Я б не пробачив би собі бездіяльності. І якщо я виживу, я передам свій досвід тим, хто цього потребуватиме.
Григорій Чуб, черкаський історик, спортсмен, захисник України.
Допис у фейсбуці.
реклама