Люблю Черкаси... Для мене Черкаси – це, насамперед, жителі міста.

Люблю ходити пішки – є час для думок, багато бачиш, аналізуєш і надихаєшся. Протягом своїх щоденних подорожей я зустрічаю різних людей, але всі вони знакові й важливі. Черкащани дарують мені нові враження та сенси, які допомагають глибше відчути, зрозуміти та прийняти життя таким, як воно є, і радіти кожній його миті.

Такі щоденні прогулянки ще більше закохують у людей.

Кожного дня зі мною трапляється невеличка цікава історія, яка вчить у малому бачити велике, а у великому – мале.

Ось і сьогодні… Абрикоси

Звичайний буденний ранок. Уночі пройшов життєдайний дощик, а вітерець пострушував залишки абрикосових щедрот. Йду вулицею Гоголя. Вона тиха й мальовнича. Зачаровує намисто приватних будиночків. Завжди пригадуються фрагменти з дитинства. Це дарує прекрасний настрій. Тихенько наспівую « Чорнобривці насіяла мати…». Їх тут так багато! Іноді змушена оминати розчавлені на тротуарі смаковиті фрукти. Дивлюся на них із сумом – літу кінець.

І ось, мій погляд зупиняється на дивній картинці: біля п’ятиповерхівки, розташованої на розі вулиць Рози Люксембург – Гоголя, клопочуться двоє: бабуся і дідусь 75-80 років. Жінка збирає в траві абрикоси, а чоловік, намагаючись втриматися на одній нозі (напівпаралізований, напевно, після інсульту), паличкою щось штурхає по асфальту. Здалеку – буцімто нічого дивного. Але коли я підійшла ближче… була вражена до глибини душі! Дідусь відшкрябував паличкою залишки фруктів з тротуару і намагався їх відсунути в траву.

– Пішли додому, діду, – погукала жінка.

– Зачекай, я хочу все прибрати, – відповів чоловік.

– Дякую, – десь із глибини душі пролунав мій голос, який змусив на мить зупинитися.

Чоловік підвів на мене старі здивовані очі: «За що? Це ж так просто…»

Я посміхнулася і вражена побаченим та почутим пішла далі…

Добрі справи не бувають маленькими чи великими. Вони або є, або їх немає.

Люблю Черкаси…

Валентина Савченко, лайф-коуч (тренер з успіху), Черкаси

*допис у соціальній мережі «Фейсбук»

реклама

Коментарі  

 
+2 #9 Кстати 27.08.2013 15:02
Рыжик по трупрам идти это путь в никуда...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #8 Мой твой не понимает... 27.08.2013 13:07
Тоесть хамелеон, эт есть не харашо
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #7 Показуха 27.08.2013 11:15
Оказываеться Рыжик с мужским характером...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+6 #6 Сосед 24.08.2013 21:38
На словах - как мать Тереза, в жизни - жестокий, циничный и безпринципный челове, падкий на деньги и должностя...
Ходячий хамелеон...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+7 #5 Любитель 23.08.2013 11:55
А где можно увидит этого Рыжика?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+6 #4 Дай,дай , дай... 19.08.2013 12:24
ОЙОЙОЙОЙ...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+13 #3 Царіцин 16.08.2013 12:45
А тьотка так собі нічого...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+6 #2 Виктор 16.08.2013 08:43
Да, позитивно, тронуло))). За своими повседневными делами мы часто перестаем замечать такие вещи, к сожалению.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+2 #1 кльово 16.08.2013 07:50
Це так мило))
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100