Люблю Черкаси... Для мене Черкаси – це, насамперед, жителі міста.
Люблю ходити пішки – є час для думок, багато бачиш, аналізуєш і надихаєшся. Протягом своїх щоденних подорожей я зустрічаю різних людей, але всі вони знакові й важливі. Черкащани дарують мені нові враження та сенси, які допомагають глибше відчути, зрозуміти та прийняти життя таким, як воно є, і радіти кожній його миті.
Такі щоденні прогулянки ще більше закохують у людей.
Кожного дня зі мною трапляється невеличка цікава історія, яка вчить у малому бачити велике, а у великому – мале.
Ось і сьогодні… Абрикоси
Звичайний буденний ранок. Уночі пройшов життєдайний дощик, а вітерець пострушував залишки абрикосових щедрот. Йду вулицею Гоголя. Вона тиха й мальовнича. Зачаровує намисто приватних будиночків. Завжди пригадуються фрагменти з дитинства. Це дарує прекрасний настрій. Тихенько наспівую « Чорнобривці насіяла мати…». Їх тут так багато! Іноді змушена оминати розчавлені на тротуарі смаковиті фрукти. Дивлюся на них із сумом – літу кінець.
І ось, мій погляд зупиняється на дивній картинці: біля п’ятиповерхівки, розташованої на розі вулиць Рози Люксембург – Гоголя, клопочуться двоє: бабуся і дідусь 75-80 років. Жінка збирає в траві абрикоси, а чоловік, намагаючись втриматися на одній нозі (напівпаралізований, напевно, після інсульту), паличкою щось штурхає по асфальту. Здалеку – буцімто нічого дивного. Але коли я підійшла ближче… була вражена до глибини душі! Дідусь відшкрябував паличкою залишки фруктів з тротуару і намагався їх відсунути в траву.
– Пішли додому, діду, – погукала жінка.
– Зачекай, я хочу все прибрати, – відповів чоловік.
– Дякую, – десь із глибини душі пролунав мій голос, який змусив на мить зупинитися.
Чоловік підвів на мене старі здивовані очі: «За що? Це ж так просто…»
Я посміхнулася і вражена побаченим та почутим пішла далі…
Добрі справи не бувають маленькими чи великими. Вони або є, або їх немає.
Люблю Черкаси…
Валентина Савченко, лайф-коуч (тренер з успіху), Черкаси
*допис у соціальній мережі «Фейсбук»
реклама
Коментарі
Ходячий хамелеон...
Стрічка RSS коментарів цього запису