Ось переді мною список людей. І в цьому списку немає жодної людини, чия задача — оцінити, де Іван Подолян здатен зробити максимально можливий внесок в нашу боротьбу і (вірю) в перемогу.
Ось юний і трохи ніяковіючий патрульний ТЦК, який виписує повістку. Така його робота.
Ось задовбана співробітниця ТЦК оновлює дані і виписує бланк ВЛК. Така її робота.
Голова ВЛК
Члени ВЛК
Секретар ВЛК
Терапевт
Хірург
Невропатолог
Офтальмолог
Лор
Дерматовенеролог
Психіатр
Стоматолог
Кому з них передати слова хлопців, які звідти кричать на мене:
Ваня, не вздумай, нам потрібні від тебе FPV дрони!
Ваня, не вздумай, нам потрібні від тебе FPV пілоти!
Немає офіційної легальної процедури. А нелегальні мені не підходять, на жаль чи на щастя.
Доводиться самостійно приймати рішення і боротися за їх втілення. А у мене ж теж немає критеріїв, щоб визначити, де я найпотрібніший.
Я точно прокладатиму собі найкращий можливий шлях там, де врешті опинюсь.
Дякую усім, хто не залишає мене на самоті з усім цим. Усім, хто переживає. Хто за власною волею і з власного бачення включився і допомагає мені прокладати зараз найкращі шляхи.
Я не знаю, де і ким я буду через декілька тижнів.
Доводиться брати під контроль усі свої страхи і тривоги. Не давати їм продавити мене.
Доводиться тримати і будувати одночасно декілька альтернативних реальностей.
В одній реальності мушу продовжувати складати, тестувати і відвантажувати FPV.
Продовжувати шукати інвесторів і заливати додаткові кошти в оборот, щоб нарощувати об'єми.
Продовжувати розробляти нові бойові технології.
Продовжувати набирати і готувати групи FPV пілотів та інженерів.
Продовжувати вимагати від розпорядників бюджету громади «Гроші на 3CУ».
Продовжувати вести Черкаський інститут міста.
В паралельній реальності, яка ось дивиться мені в очі, треба терміново готувати справи до передачі і терміново шукати кому їх передати.
Черкасидронбуд, ЧІМ, Школа FPV.
Проходити співбесіди з командирами, зацікавленими у рекруті Подоляні, зважувати майже незважувані ризики не потрапити туди, де моя роль буде максимально потужною, максимально зрозумілою, максимально цінною для мене, для людей навколо, для спільної справи.
Старатися давати опору і впевненість трохи і не трохи розгубленим командам, рідним.
Я не знаю в якій із цих реальностей я буду через кілька тижнів.
Признаюсь вам: сьогодні мені до біса важко в цьому всьому.
Врешті, я всього лише людина.
Іван Подолян, активіст, черкащанин
Коментарі
Депутати міської ради готові воювати. Чекають запошення
А вам аби пообнімацця! О, женщини...
Ми твоєму Ваня під кулі і обстріли мають йти прості сільські хлопці. А ти маєш домовлятися з інвесторами, чарочку горілочки з ними пропустити, постик у фб написати, бо ти вища каста, вищий клас. Особливо цінний?
Стрічка RSS коментарів цього запису