Цей допис не про зраду, не про поганих людей та інший негатив. Мабуть, прохання українця до українців.
Всі хочуть забути про війну. Особливо там, де було і поки залишається спокійно. Ви самі бачите, як багато людей в парках, кафешках і часто з пляшкою пива. Всі сміються, безжурно відпочивають. І ніхто не може заборонити радіти життю під час війни. І добре, коли в страшний час є місце радості. Але ж не пофігізму. Тому прошу, вмикайте музику в автівках трошки тихіше. Не літайте вулицями з писком коліс і гуркотом глушника. Якщо п’єте вже, не напивайтесь. Зупиніться хоч на хвилину, коли везуть загиблого військового. Ваші справи, чи співрозмовник на іншому кінці телефону ніде не дінуться. Стиште голоси під час повітряної тривоги, бо десь, дуже ймовірно, гинуть люди...
Я не нав'язую думку, а просто прошу. Захисники варті, щоб про них і їхню жертву не забували.
Сергій Радченко, журналіст
* Допис у фейсбуці.
реклама
