Адже ви бачите, що скільки всього потребують бойові підрозділи, бачите скільки людей проводять збори на тепловізори, автівки, генератори і так далі. Плюс фейсбук підсунув вам інфу, що десь прокрались, якісь, але буцімто волонтери. То у вас з'являються логічні запитання? Чи воно дійде? Чи тим я допомагаю? А чи є сенс у цьому?
Тож як вийти з ситуації, яка називається "самонабута депресія"? Адже бачучи все це ви розумієте, що на фронті не все ідеально.
Мої рекомендації для подолання цієї напасті:
1) Не займайте слабку позицію!!!!!
- це зневіра у всих і вся, знаходячи зраду в тих же. В результаті ви стаєте людиною, яка ні на що не впливає! Відчуваєте себе немощним, що й приводить до слабкого емоційного стану. Чому потрібно жертвувати більше ніж війсковий збір з зарплати? Це ваша особиста справа. Але поясню свою позицію, ворог знає про цифри і легко може розрахувати фінансову спроможність армії і розуміє гарантовані надходження від працездатного населення, а отже має змогу більш успішно планувати свої операції, але додаткові донати це якраз те, що він і ніхто неможе чітко визначити та прорахувати. Тому ваша додаткова допомога армії, волонтерам та прямо бійцям працює прямо на перемогу! Що дасть можливість переходу від "жертви ситуації" на людину, яка робить, що може, та бере долю у свої руки!
2) Так, якщо ми вже пройшли пункт номер 1, то відчули, що розпач це не наший свідомий вибір, і навіть, якщо якісь факти чи підозри й є, і дійсно неможливо довіряти абсолютно всим, то варіант диверсифікації відмінно працює! Наприклад 5 людей, які просять про допомогу, а ви маєте лиш 200 грн., не обирайте когось одного! Розділіть по 40 грн., але допоможіть кожному. Навіть коли приходить маленька сума, вона підійме "бойовий дух" збирача, який також людина і має великий шанс зневіритись при неуспішному зборі коштів у людях та поповнити армію "втомлених від війни". От уявімо собі, збирають на автівку вартістю 90000 грн. , то набагато цікавіше отримати їх не від 100 людей по 900 грн і це дійсно нереально. А приємніше коли це 2000 людей по 45 гривень. Відчуваєте різницю? Та тут селом можна вільно щомісяця по автівці відправляти. А який буде емоційни стан? Піднесення, що кожен долучився у збирачів. А війскові, які почують, що 2000 людей не байдужі!?
3) Не перепощуйте зраду!
А заповнюйте інформаційний простір добром! Ми люди емоційні і дуже соціально-залежні!!!!!!!! Тому, зрозумійте, що ви можете стати жервою, а потім - "вірусом" не тільки для себе, а й для інших! Шукайте антистреси - антивіруси від зрад! Пояснюю.
Як педагог, я маю певний досвід. Інколи бачучи, що в групі є відстаючі діти, у мене є два варіанти:
а) зробити зауваження їм кожному або;
б) Похвалити тих хто справився, чи майже зрозумів.
В чому різниця? В першому варіанті мотивація є, але негативна, тобто дитина зробить, але щоб вчитель більш не робив зауваження, адже особливо маленькі учні не дуже сприймають критику та ще соромляться. А в другому також є мотивація, але вона позитивна! Вони стараються не зі страху, а в передвідчутті, що от-от я постараюсь та мене вчитель також похвалить і буде кайф, адже дитина бачила цей факт! Так і тут, просувайте тих, хто творить позитивні новини, що являтиметься мотивацією для інших творити добро! Адже про них напишуть, перепостять, що являється прикладом успіху! Наприклад: Ми з людьми, з громадою об'єднались, організували ярмарку та зібрали на дальномір!!!!! Або Зрада, у хлопців немає дальномірів, тепловізорів, нічого! Який вам варіант кращий? Перший, який вирішує та пропагує способи задоволення потреб. Та інший, який дозволяє нічого не робити, а тільки емоційно коментувати та жити в слабкому суспільстві, яке неспроможне скинутись по 20-40 грн? А чи знали ви такий факт, що негативні новини перепощуються краще ніж позитивні? Тому, щоб перемогло "зло", достатньо, щоб "добро" було бездіяльне, або голосне зло, переможе тихе добро.
Негативні люди, які непройшли пункт 1 скажуть: Хм, чого це ми винні допомагати, всеодно всим не допоможемо.
Пункт 2 скажуть: Хм, ми й так платимо військовий збір і всеодно хтось вкраде.
Хто непройшов пункт 3 скажуть: Хм, чого вони піаряться? Добро має бути тихим.
Сподіваюсь, що вам розуміння трьох пунктів допоможе втримати сильну позицію, навчитись бути корисним та пропагувати добрі справи. Дякую вам, вірю в Україну! Ми - переможемо! Адже незламна сила в єдності!
В’ячеслав Голіков, звенигородчанин, волонтер
*допис з "Фейсбуку"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Колишній вчитель танців – тепер один з організаторів волонтерського центру в Звенигородці
