Slava: Держслужбовці поезію Симоненка запостили - галочку з патріотизму поставили

Всі, хто в мене тут є, знають мене по життю і чим я займаюсь зараз..зовсім не особистим, але дуже близьким.

Але цей пост про особисте і про розчарування українськими держслужбовцями. Про їх недбалість, про байдужість до цінностей України, а також до її духу і натхнення. На жаль, хотілося б думати, що всі байдужі з них зараз втекли, але ось я зрозуміла, що вони будуть триматись за свої гарантовані зарплати завжди - щоб кудись їхати, треба щось робити, а на держслужбі в Україні навіть зараз можна не робити нічого! Тепер і привід зручний є - війна ж. Війна як привід для держструктур не виконувати свої обов’язки, нічого не робити, не шукати рішень, а продовжувати штампувати відписки, до яких ми всі так звикли до війни. Це дуже страшне усвідомлення для мене, адже це не зміниться з Перемогою, люди ж бо на посадах залишаться ті самі.

В березні 2022 року була як завжди вручена державна премія ім. Шевченка (в розмірі 397 тис. грн.). Кілька місяців по тому моя сім‘я дізналась, що державна премія ім. Симоненка (в розмірі 15 тис. грн.) була скасована. Ми з мамою вирішили, що виплатимо премію з власних коштів і повідомили про це черкаській обласній адміністрації через гарячу урядову лінію. Запит було прийнято - 2 рази. Премія так і не відбулася. Звісно всі Верховні Ради, Комітети культури і т.ін. попостили дідові вірші в день його народження, а на всі мої коменти під їхніми постами про те, коли ж буде вручена премія - знову відписки: треба вияснити…скоріше всього причина в війні..

Так в чому, справді, причина? В бюджеті 397 тис знайшлись, а 15 вже ні? Добре, беріть в нас! Я назбирала на кілька машин для хлопців на нулі, мобільних бань, купу бронежилетів, медикаментів, тепловізорів, приладів нічного бачення, рацій і все таке по потребам для дит. лікарень, пологових будинків, волонтерських центрів - назбираю і на премію. Так ні ж, навіщо брати, тоді ж треба щось робити; простіше не робити нічого, а написати, що війна..

Якби уродовцям хотілось виконувати свої обов‘язки, можна було оголосити, що премія відбудеться цього року без винагороди і подивитись, чи поети відгуктуться. Думаю «так», бо всі розуміють війну, бюджет і престиж премії. Але ж «обов‘язки» для держслужбовців, мабуть, занадто нудне слово, щоб ним керуватись.

І тепер дуже емоційне до українських держслужбовців: «Ви, байстрюки катів осатанілих», я знаю, що війна, і я щось з цим щодня роблю! А крім того, я виконую свої обов’язки - і цим теж щодня я додаю до перемоги чим можу, звідки я є! А що робите ви? Знову нічого. Поезію Симоненка запостили - галочку з патріотизму поставили. До речі, навіть про це: коли крадете вірші мого діда, не питаючи дозволу на друк - це протизаконно і єдине, що я можу з цього приводу зробити, це щиро бажаю вам карми.

Я не можу поміняти ситуації з бездіяльністю і безвідповідальністю українських держслужбовців, але я можу про неї відверто розказати на конкретному прикладі моєї сім‘ї - в історичному зрізі і з сьогодення.

З впевненістю, що буде Перемога, а потім буде й краща Україна!!

Героям слава!!

Myrachka Slava, онука поета Василя Симоненка

*допис з «Фейсбуку»