2 роки тому мене з 1 по 4 червня «закрив» в Придніпровському ізоляторі тимчасового тримання суддя Валерій Чепурний за дрібне хуліганство, яке проявилось, на думку Феміди, під час протестної акції опозиції 24 травня 2011 року.
Тоді я перший взяв у руки балончик з фарбою і на паркані під обласною адміністрацією написав, що ця влада має піти в небуття.
Суддя Чепурний тоді нашвидкуруч запроторив мене і Сергія М. за ґрати, адже він як представник правосуддя тоді порахував, що ми становимо небезпеку для суспільства, і штрафом чи попередженням відбутись не можна: треба ізолювати нас від людей.
Насправді я швидко забув про ту відсидку і вже навіть обличчя судді Чепурного не пам’ятаю. Розумію, що судді в нас легко піддаються навіюванню з боку владутримаючих і тому за останніми статистичними даними українському правосуддю довіряють 5,7 % українців.
Минуло 2 роки, і тут прогреміла в ЗМІ інформація, що під пабом «Оскар» якийсь невідомий наніс декілька ударів ножем депутату Черкаської райради О. Яценку (ВО «Батьківщина»). Депутат потрапив в реанімацію боротися за життя, а злочинець – в міліцію.
І от на вихідних дізнаюсь, що суддя Чепурний еволюціонував та гуманізувався, і під заставу відпустив мужика, який любить різати вночі людей на свободу… Тож виявляється, я набагато небезпечніший ніж маніяк з ножем?
P.S. Чогось мені здається, що лівосуддя імені чепурних може призвести до правосуддя імені Лінча.
Ігор Сичов, черкаський громадський активіст
* передрук, пост на блозі видання «Дзвін»
