Коли народилась Міра, я навіть вдома відмовилась від рідного черкаського суржику.
Щоб з молоком матері не передавати. А це, знаєте, дуже непросто.
В україномовному садочку кілька мамок вимагали говорити з дітьми російською. Я приготувалась воювати, але не довелось - вихователька сказала, сорі, російською не вмію.
Няня якось проґавила, що я ще в групі, і з поблажливою посмішкою назвала Міру в спину «ай, какая біндерочка». Не памʼятаю, що я прошипіла, але няня потім мене побоювалась. Із садочка дитина якраз і приносила російські слова.
Після 22го року за замовчуванням мовою знайомств на дитмайданчиках стала українська. А цього літа пішов відкат - російська знову починає домінувати. У Міри знову почали зʼявлятись російські слова - і це при стерильній українській вдома (хто чув Міру, підтвердить).
Не розумію батьків, які свою російську передають дітям. Нащо? Для чого? Де вона знадобиться?
Юлія Галушка, журналістка
*Допис із фейсбуку
Коментарі
Нормальне українське прізвище, може ще бути і Галушко!
Ти там був на тих лекціях?
про перехід від застарілого поняття "нація" до нової історчної спільності - радянського народу.
Цікаво, які піруети покаже нам ця ...., що підросла їй на зміну?
Стрічка RSS коментарів цього запису